Головна Вакцинація Гепатит «В»

Гепатит «В»

0 2918
Гепатит В

Від чого вакцинують наших дітей? «Мамин клуб» продовжує серію публікацій про «керовані інфекції». Сьогодні головний епідеміолог Львівщини Наталія Тімко, розповідає про гепатит «В». У 2013 році навколо вітчизняної вакцини від гепатиту «В» розгорнувся скандал, було багато галасу, але все повернулося «на круги своя». Так від чого і чим колять наших дітей у перші 12 годин життя?

Що таке гепатит «В»?

Гепатит «B» – інфекційне захворювання, що викликає вірус гепатиту «B» (HBV), який вражає печінку, спричиняючи її запалення. При гепатиті «В» джерелом інфекції є хворі з різними клінічними формами гострого, хронічного вірусного гепатиту і цирозу печінки, а також здорові люди, що є носіями інфекції.

Гострий вірусний гепатит «В» – це захворювання, яке проявляється протягом шести місяців після зараження. Гостра інфекція може (хоч і не завжди) перейти у хронічну форму.

Хронічний гепатит «В» – це небезпечне тривале захворювання, яке розвивається, коли вірус гепатиту «В» залишається в тілі людини. З часом хронічний гепатит може стати причиною цирозу та раку печінки.

Вчені відмічають, що ймовірність переходу гострого гепатиту «В» в хронічну залежить від віку людини. Наприклад, понад 95% дорослих, котрі захворіли гострим гепатитом «В», одужують. А з хворих немовлят позбувається вірусу лише 5%. Саме тому щеплення від гепатиту «В» проводять у перші дні життя. Серед діток віком від 1 до 6 років, котрі перехворіли на гострий гепатит «В», повністю одужує вже 70%.

Після перенесення гепатиту «В» у людини формується стійкий імунітет на все життя.

Поширення

За даними ВООЗ, три чверті людства живе в регіонах з високим рівнем захворюваності на гепатит «В». Щороку реєструється біля 4 млн. випадків гострого захворювання на гепатит «В», а від наслідків хронічного гепатиту «В» помирає 1 млн. людей. (25% носіїв HBV)

Шляхи зараження

Інфікування вірусом гепатиту «В» залишається глобальною проблемою людства. За деякими даними, 2 млрд землян є його носіями, а 350 млн з них – хворими.

Найчастіше HBV передається від інфікованої людини до здорової через кров. Шляхи поширення гепатиту «B» є ідентичними до шляхів передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), але інфікуюча здатність HBV є у 50-100 разів вищою. На відміну від ВІЛ, HBV може жити поза організмом до 7 днів. Навіть у засохлій плямі крові, на лезі бритви чи кінці голки він зберігає свою згубну властивість.

Крім того, кров інфікованого вірусом гепатиту «В» стає заразною задовго до появи у нього перших симптомів захворювання, і зберігає ці властивості до повного одужання.

Важливо знати, що через плаценту вірус гепатиту «В» від хворої матері до дитини не передається. Але малеча може заразитися під час пологів, проходячи родовими шляхами.

Вірус HBV потрапляє в організм через ранки на шкірі та слизову. Далі з током крові він опиняється в печінці, де і починає розмножуватися…

Отже, заразитися гепатитом «В» можна:

  • від матері до дитини під час пологів,
  • під час незахищеного статевого акту з інфікованим партнером,
  • через недотримання правил під час ін’єкцій (укол одним шприцом),
  • через спільне користування бритвами, зубними щітками з інфікованою людиною,
  • через безпосередній контакт з кров’ю або відкритими ранами інфікованої людини.

На жаль, сьогодні в Україні є дуже багато місць, де можна підхопити вірус гепатиту «В». Це і стоматологічні кабінети, і манікюрні зали, і салони татуажу та пірсингу – усі вони при недотриманні працівниками правил дезінфекції та стерилізації автоматично стають розплідниками вірусу.

Симптоми

У багатьох хворих із хронічним гепатитом «В», а також у дітей, інфікованих гострим гепатитом «В», симптоми хвороби можуть не проявлятися. Такі хворі не виглядають хворими і не почуваються зле. Тим не менше, вони становлять небезпеку для оточуючих, тому що можуть передавати вірус іншим людям.

Перші ознаки гепатиту «В» проявляються лише у 70% хворих і частіше у дорослих ніж у дітей. Підступність хвороби полягає ще й у тому, що вона дає про себе знати десь на 12-й тиждень після зараження. Тобто визначити, де саме відбулося зараження, а тим більше довести це, майже неможливо. Аналіз крові на HBs-антиген стає позитивним приблизно через 4 тижні після зараження. Але у деяких випадках може проявитися і на 9-й тиждень.

Найбільш поширеними симптомами гепатиту «В» є:

  • втома і втомлюваність,
  • підвищена температура,
  • втрата апетиту,
  • жовтяниця (жовтий колір шкіри або білків очей),
  • нудота,
  • дискомфорт у правому підребер’ї,
  • зміна кольору сечі (темнішає) і калу (світлішає),
  • біль у суглобах.

У деяких хворих спостерігається свербіж шкіри або висипка, подібна до кропивниці.

Життєві історії
Олена (36 років), мати 14-річного Василька, котрий у 2012-му році помер від гепатиту «В»
Коли Василько був маленьким, щеплення проти вірусного гепатиту «В» дітям ще не робили. Коли йому виповнилось 5 років, можна було зробити щеплення в поліклініці, але я вирішила, що ми з чоловіком здорові, дитина часто не відвідує лікарень, і ми обійдемося без цього щеплення.
У 10 років Василька прооперували, через 2 тижні була повторна операція… Ми здавали багато аналізів у різних лабораторіях. А через 8 місяців дитина почала хворіти невідомо на що. Весь час скаржився, що йому зле. Потім, знайшли вірус гепатиту «В». Майже рік ми провели в лікарнях і, врешті, втратили єдиного сина…

Профілактика

Найкращою профілактикою гепатиту «В» є вакцинація. В Україні вона входить до Календаря профілактичних щеплень. Її проводять тричі: у перший день життя, в 1 місяць і в 6 місяців. 0,5 мл вакцини вводять внутрішньом’язево у дельтаподібний м’яз плеча. Після трьох введень вакцини імунітет виробляється у 99% випадків.

Сучасні вакцини не викликають серйозних побічних реакцій. Можливий біль у місці введення ін’єкції, легке підвищення температури, дуже рідко – алергічні реакції. Усі ці явища швидко минають самі.

Чи потрібно підтверджувати ефективність вакцинації спеціальними аналізами? Зазвичай – ні. Це потрібно робити лише у таких випадках:

  • для людей з ослабленим імунітетом (у тому числі пацієнтам на гемодіалізі),
  • тим, хто отримав вакцинацію шляхом введення вакцини в сідниці,
  • немовлятам, котрі народилися від інфікованих гепатитом «В» мам,
  • медичному персоналу, котрий працює з кров’ю,
  • особам, котрі мають статеві стосунки з хворими на хронічний гепатит «В».

Цим категоріям людей через 1-2 місяці після введення трьох доз вакцини роблять аналіз крові на визначення титру антитіл до HbsAg, який повинен бути не менше 10 мЕ/мл.

В Україні щеплення від гепатиту «В» можна зробити двома вакцинами: безкоштовно в поліклініках – харківською або на комерційній основі – бельгійською «Енджерікс» (вартість однієї дози – 50 грн).

Українська вакцина виробника «Фармстандарт-Біолек» (Харків) перебувала з грудня 2012-го по травень 2013 року на карантині. Причиною карантину було кілька летальних випадків серед дітей, котрі пов’язували з введенням цієї вакцини. Зв’язок між вакциною та смертю малюків не довели, тому зараз карантин знято. Вакцина є і щодня, зокрема, близько 200 мешканців Львівщини щеплять саме нею. Наразі не зафіксовано жодних ускладнень.

Провести вакцинацію бельгійською вакциною «Енджерікс» можна у приватних вакцинальних кабінетах.

жовтень 2013 року

Слово фахівцям
Людмила Бобер, к. мед. наук, педіатр-імунолог «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру»
Я вважаю, що вакцинацію від гепатиту «В» необхідно робити у перший день життя дитини, але бельгійською вакциною «Енджерікс», в якості якої я впевнена і маю докази, що це буде надійний і безпечний захист. Ця вакцина є рекомбінантною, тобто до її складу не входить вірус, а лише один із трьох його антигенів – HbsAg. Введення в організм дитини даного препарату не може призвести до інфікування, про яке часто можна чути від мам: мовляв, наших дітей «заражають» гепатитом «В» у пологовому будинку. Треба пояснити, що жовтяниця новонароджених – це здебільшого фізіологічний стан дитини, пов’язаний із притаманною цьому віку незрілістю печінкових ферментів на фоні заміни материнського гемоглобіну на гемоглобін, який виробляє організм немовляти. «Жовкне» дитина завжди після проведення вакцинації, але «після» не означає «від».

Частина дітей може мати генетично-детерміновані проблеми, наприклад муковісцидоз, гіпотироз і інші, які є причиною пролонгованої жовтяниці. Таких дітей потрібно щепити в першу чергу! Особливу групу новонароджених складають і ті, які народилися від Hbs-позитивних мам. Таку дитину слід вакцинувати від гепатиту «В» ще в пологовій залі, паралельно ввести специфічний імуноглобулін, який зв’яже «материнський» вірус. У подальшому ця доза вакцини буде вважатися нульовою, а дитина повинна отримати ще три дози для вироблення власного імунітету. Тільки ретельно виконуючи протокол, можна убезпечити немовлятко. Дуже прикро визнавати, але у нас часто такий підхід до профілактики гепатиту «В» не виконується, тоді як понад 90% випадків інфікування в ранньому дитячому віці призводить до того, що дитина стає хронічним носієм вірусу гепатиту «В», а 15-25% інфікованих дітей помирає від ускладнень, асоційованих з цим вірусом.

ВООЗ визнала вірус гепатиту «В» другою, після тютюнопаління, причиною канцерогенезу. У світі вакцинацію проти гепатиту «В» розпочали ще 20 років тому. З цього часу вивчається реакція імунітету людини на первинний вакцинальний комплекс. І вже доведено, що і через 15 років в організмі вакцинованого утримується захисний титр антитіл. Але слід пам’ятати, що вакцинація проти гепатиту «В», як і від будь-якого іншого захворювання, не гарантує «не захворіти», але гарантує «не померти», а також що у інфікованого в майбутньому не сформується цироз печінки.

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар