Головна Вагітна мама «Як я народжувала в Німеччині»

«Як я народжувала в Німеччині»

Мій чоловік отримав роботу за кордоном – у Німеччині. І поки ми вирішували, як будемо далі влаштовувати наше життя, дізналися, що «вагітні» – чекаємо на двох(!) донечок. Не все так легко було з оформленням візи, і тому лише на сьомому місяці вагітності я приїхала до Німеччини. Оскільки мій чоловік вільно володіє німецькою, проблем із мовою не виникало.

Гінеколога знайти було неважко. Власне, з цим тут все, як і у нас: співробітники, знайомі, рідні радять один одному, діляться своїми враженнями. Та оскільки медичне страхування тут є обов’язковим – в першу чергу, ми звернулись до Медичної Каси (так в Німеччині називають компанії, котрі надають послуги з медичного страхування). Там нам порадили знайти в Інтернеті об’єднання лікарів, які працюють з медичними касами.

Ось як це робиться. Ви заходите на сайт об’єднання (www.kvb.de), вводите свою адресу, вибираєте фахівця, який вам потрібен, і на екрані з’являється перелік лікарів. До кого саме звертатися – вирішувати вам.

Нам призначили прийом на певну дату. Але однієї ночі я прокинулась від болю, тому зранку ми негайно зателефонували до лікаря і вже перед обідом їхали знайомитись з моїм новим гінекологом.

У великому приміщенні, де приймає гінеколог, є все необхідне: УЗД, лабораторія, окремий кабінет для додаткового обстеження. Всі необхідні аналізи роблять на місці, тому не потрібно самій шукати лабораторію, отримувати результати і з ними знову їхати до лікаря. Це дуже зручно.

Після обстеження мене скерували в пологовий будинок, де я лежала кілька днів. Кожен день мене обстежували, давали необхідні препарати, спостерігали за станом мого здоров’я. В лікарні кожне ліжко має пульт керування його положенням, а також кнопку виклику медсестри, телефон, телевізор, радіо тощо. У кожній палаті є душ і туалет. Немає білих стін і дверей – все оздоблено в ніжно-кольорових тонах. Кожного дня тут змінюють постіль, роблять вологе прибирання та забезпечують всім необхідним. Харчування є триразовим: жінки самі обирають з меню сніданок, обід та вечерю на кілька днів наперед. З кожної палати є вихід на балкон (але замість «палати» хочеться написати «номера» – бо відчуття, що ти перебуваєш в санаторії, а не в лікарні).

Всю інформацію про мій стан після виписки з лікарні автоматично надіслали до мого гінеколога. Тому, коли я наступного разу прийшла на прийом, вона вже знала, що, як і до чого.

Дещо про страхову медицину

У Німеччині історично сформувалася система медичного страхування, яка справляється зі своїми завданнями автономно і не залежить від державного бюджету. Страхові внески становлять близько 15% від заробітної плати. Одну половину оплачує працівник, другу – роботодавець. Медичні послуги надаються в необхідному для стану здоров’я пацієнта обсязі та не залежать від суми його особистих внесків. Тобто кожна людина, не залежно від матеріального положення, отримує однакову медичну допомогу.

Пологи

demachkovych_pology3Перейми в мене почалися на 37 тижні вагітності. Ми одразу приїхали до лікарні, де на нас вже чекали. Чоловік, звісно, був присутнім на пологах.

Планувалося, що буду народжувати природнім шляхом – мої малятка слухняно в потрібний час зайняли правильну позицію – голівками донизу. Перейми у мене були частими, але дітки на світ не хотіли з’являтися. Тому лікарі вирішили зробити мені епідуральну анестезію і чекати. Але мої лялі і далі на світ не з’являлися. Це було через те, що вони одночасно опустилися донизу, і разом не могли народитися. Тому лікарі прийняли рішення зробити кесарів розтин.

Під час операції чоловік та анестезіолог весь час зі мною розмовляли, поки на світ не з’явилися наші донечки. Чоловік першим узяв їх на руки. Щастю не було меж!!! Потім малят дали мені, а пізніше забрали у відділення новонароджених. Два тижні я провела у лікарні з доцями, щоб вони набрали більшу вагу. За ними доглядали, що було для мене суттєвою допомогою.

Увесь персонал клініки ставиться до пологів, як до чогось особливого. Все відбувається в домашній атмосфері. В палаті є все необхідне: велика ванна для розслаблення, велике ліжко, м’ячі, необхідна апаратура. Спеціально закривають штори, щоб нічого не заважало і не відволікало в цей особливий для кожної жінки момент. Також тут можна народжувати у воді. Для цього створені необхідні умови.

Життя після пологів

Наступного після операції дня я почала вставати з ліжка. Мені в цьому допомагали. Разом із медсестрою ми робили легеньку гімнастику.

У відділенні для новонароджених працює особливий медперсонал. До кожної дитини таке ставлення, як до своєї рідної. Ближче до виписки з пологового будинку мене перевели в окрему палату з донечками, щоб я навчилася сама з ними справлятися. Медперсонал допомагав, показав, як правильно купати дітей, доглядати за ними, годувати тощо.

demachkovych_pology2Мене забезпечили усім необхідним. Зі собою до пологового я брала лише особисті речі. Підгузки, одяг для малят, засоби гігієни, пустунчики – все це мені дали. До речі, після народження тут діток не пеленають, а відразу одягають.

До виписки з пологового будинку кожен пацієнт має обрати собі педіатра, який у подальшому буде спостерігати за зростанням і розвитком дітей, проводити всі необхідні обстеження. Вся інформація про дітей надходить до нього з пологового будинку. Через місяць після народження діток педіатр амбулаторно проводить чергове обстеження – U3.

Також необхідно домовитись і з акушеркою (тут її називають хебама), яка проживає неподалік і буде відвідувати вас вдома та допомагати у догляді за немовлятами. Вона приходить додому, зважує діток, оглядає їх. У будь-який час ви можете зателефонувати до неї і задати запитання, які вас цікавлять, порадитися, що робити. Вона проконсультує вас по всьому, що стосується матері та дитини. Це дуже добре, що у такий нелегкий для мами період, є кому підказати і допомогти.

Після народження діти проходять перше повне обстеження – U1. Перед випискою з пологового будинку друге – U2, через місяць після народження – U3, через три місяці – U4 і так далі. Кожне з цих обстежень має свої відмінності. Наприклад, у три місяці педіатр робить діткам УЗД кульшових суглобів.

Тепер усі наші планові обстеження розписані до 2019 року у дитячій медичній книжці.

Після того, як я прочитала всю спеціальну літературу, яку мені дали лікарі, я повинна була поставити свій підпис після кожного речення, наприклад: «Я знаю, що дитина повинна спати лише на спині», «Я знаю, що дитина повинна спати у спальному мішку», «Я знаю, що дитина повинна спати у своєму ліжечку», «Я знаю ознаки голоду дитини», «Я знаю, що вдома дитині не можна одягати шапочок» тощо. Також ставлю підпис під інформацією про те, що через місяць після пологів я повинна показатися своєму гінекологу і ще багато таких різних речей.

Попри те, що медицина в Європі є набагато кращою ніж в Україні, в нас виникало багато запитань і не у всьому ми хотіли відразу погоджуватись. Ще у лікарні при черговому огляді запитала у лікаря:

– Як часто треба купати дітей?
На що лікар відповів мені:
– А ви понюхайте, як пахне дитина! Хіба треба її купати? – Він категорично відмовляв нас зловживати цими процедурами, особливо, якщо дитині це не подобається. Мовляв, шкіра новонародженого ще не готова до такого «знущання». І часті водні процедури пересушують дитячу шкіру. Воду також немає необхідності кип’ятити, як й використовувати гелі та шампуні в перші місяці життя – останні взагалі протипоказані.

Щеплення в Німеччині

У пологовому будинку дітям не робили жодних щеплень. Згідно з німецьким Календарем щеплень, дітей починають вакцинувати з третього місяця життя. Але вакцинація є добровільною, немає обов’язкового примусу до щеплень. І, відповідно, не потрібно жодних довідок про щеплення при прийнятті дитини до навчально-виховних закладів.

З профілактичною метою у пологовому будинку діти прийняли вітамін К. І також призначають вітамін D протягом року. Але навіть на це батьки повинні дати згоду. І взагалі, без відома батьків лікарі дитині нічого не дадуть. На все потрібна згода.

Зараз нашим донечкам Марії та Анні вже 6 місяців. Я – щаслива, що народжувала в Німеччині. Передусім, дізналась багато нового! А скільки всього ще попереду…

Ірина Демачкович
Фото: Марічка Буць

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар