Головна Товари для дітей Великодня обнова – вишиванка

Великодня обнова – вишиванка

Великодня обнова – вишиванка

У сучасному гардеробі серед модних речей є вдяганка, цінність якої не порівняти із жодним найрозкішнішим вбранням. Це – вишиванка. Саме вишита сорочка, наповнена прадавньою енергією українського народу є оберегом і для сучасної людини. Особливо це стосується дітей. Адже кожні батьки прагнуть передати дітям найкраще, що є у сім’ї, родині, країні. 

За давньою української традицією, Великдень всі зустрічали в новому вбранні. Обновки (зазвичай, це сорочки) своїм дітям та чоловікові господиня-мати ткала-шила-вишивала сама. Для цього в неї був 40-денний передвеликодній піст, протягом якого українці готували душу до світлого свята.

До Чистого Четверга оселя мала бути прибрана. Господині розвішували у домівці рушники, прикрашали стіни барвистими витинанками. На світанку Страсного (Живного або Чистого) Четверга дорослі й діти ретельно милися та вбирали чистий одяг. Саме цього дня дівчата розписували писанки для коханих та готували Великодні листівки.

Сьогодні у багатьох селах збереглася традиція йти на Воскресіння Христове до церви в новому одязі. Гарно, коли цією обновою досі залишається українське національне вбрання. І дорослі, і діти, вбрані у вишивані сорочки, завжди виділяються навіть серед найкрутішого дизайнерського одягу.

До чого пасує?

Можна виділити декілька порад, як дітям найкраще виглядати у вишиванці.

При наявності всього етнострою не завжди доречно і практично вбирати дитину в повноцінний костюм. Діти ж бігають, бавляться, а довгополі шерстяні плахти, широкі запаски і теплі вишивані камізельки є занадто теплим одягом для дитячих ігор.

Сучасною молодіжною класикою є одягання вишиванки до джинсів. А ось строгі чорні штани на кант виглядають більш урочисто, але… нудно. Цікавим рішенням може бути вибір штанів у тон до вишивки – оранжеві або насичено сині штани вільного крою виділять правнука навіть серед гурту восьми бабусиних нащадків. Зважаючи на багатобарв’я української вишивки, одна і та ж сорочка з червоними, зеленими чи вишневими штанами виглядатиме по-новому.

Дівчатка так само можуть експериментувати зі спідничками. Справжні модниці одягають вишиванку під модні сьогодні сірі сарафани чи білі хутряні кожушки-безрукавки. Також у розпорядженні дівчаток є безліч аксесуарів для волосся, щоб в одній і тій же сорочці щоразу виглядати по-іншому. Стрічки, банти, штучні чи живі квіти і, безперечно, актуальне сьогодні плетення кіс, зроблять маленьку українку наслідувачкою рідних традицій.

Часто батьки, зважаючи на дорожнечу вишиванок, не хочуть їх одягати дітям, бо ж забруднять, поставлять плями тощо. А делікатні тканини і кольорові нитки потребують делікатного прання, а не вимочування у відбілювачах.

Щоб уникнути таких неприємностей, краще найменшим бруднулям підготувати сорочечки з вишиваними вставочками, що нашиваються. В екстремальному випадку їх можна буде відпороти перед пранням.

Віра Шпирка
березень 2013 року


Великодня обнова – вишиванкаДана Якимчук, художник, декоратор, мама 10-річної Уляни, 12-річного Нестора та 15-річного Луки
Мені подобається ідея носіння вишиванки у поєднанні з іншими модними, сучасними елементами гардеробу.
Дуже влучним є зауваження щодо чорних штанів (спідниць) зі сорочкою. Цей «дрес-код» культивується у всіх школах і не тільки. Якось треба людям пояснювати, що до класичних брюк пасує сорочка з краваткою, «по-панськи». А вишиванка має зовсім інший настрій – свобода, романтизм, рішучість, самоідентифікація, маніфест про причетність, все що завгодно, тільки не елегантна класика.
Я категорично проти надрукованих «вишиванок». Країна походження такого виробу, скоріше за все, Китай, а це повна профанація ідеї. Ні для кого не секрет, що в Китаї вже і вишиванки виготовляють (чи вони такі мудрі, чи ми ліниві).
Я би радила батькам (особливо мамусям та бабусям) брати в руки голки-нитки і вишивати дітям нехай найпростіші візерунки, як уміють, але власними руками. Це буде не просто гарно й щиро – з любов’ю. Така вишиваночка стане і оберегом, і пам’яткою для дитини. Не треба дорогої тканини, і вистачить навіть кількох кольорових стібків. Жодна купована сорочка не буде така мила оку і знакова для дитини, як вишита рідними руками.
У нашій родині є традиція щодо дитячих вишиванок – вони передаються в міру виростання від дитини до дитини. Колись мені дали сорочку троюрідного брата для мого сина. Мої хлопці повиростали і вона тепер в племінника. Ми обмінюємося з братами і сестрами своїми скарбами – кому що за віком підходить. Дуже багато дитячих сорочечок навишивала моя мама, не тільки нашим дітям, а й дітям родичів, знайомих, друзів. Вона це дуже щиро робить. Молодь має менше часу на таку роботу, а для старших людей прекрасна альтернатива телевізору.
Пропоную читачам перед святами зробити ревізію в «бабусиній скрині» і дати нове життя сімейним реліквіям. Речі, перевірені часом і насичені позитивною енергією роду, насправді є дуже цінними. І мамина біла лляна сорочка, доповнена сучасним мереживом і припасована донечці, може бути гарним прикладом для родинних спогадів «як мама була маленькою», а також виконуватиме роль передачі підростаючим діткам пам’яті про свою родину та коловорот життя.

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар