Головна Товари для дітей Правильні іграшки

Правильні іграшки

Правильні іграшки

Чим би дитя не бавилось, аби не плакало – такою логікою майже завжди удома послуговуються батьки. Тому часто в руках карапузів кухонне начиння перетворюється на музичні інструменти, домашні тварини – на м’які іграшки, а новочасні батьківські гаджети (телефони, планшети, комп’ютери)проходять тестування на міцність зубами, руками, а іноді й ногами дітлахів…

Обираючи дитині іграшки в магазині, батьки, зазвичай, керуються власними уявленнями про те, якою має бути іграшка. Купують великих ведмедів, різнокольорові піаніно чи автомобілі на пульті – те, чим самі не награлися у дитинстві. Або взагалі нічим не керуються і купують те, на що показують пальцем діти. Потім же дивуються, чому забавку, що світиться усіма кольорами веселки та голосно виграє кількома десятками мелодій і може коштувати мінімальну зарплату українця, дитина уже наступного дня відправляє «у відставку» – у найдальший кут кімнати.

При цьому батьки забувають, що головна мета іграшки – навчити дитину пізнавати та розвивати свої можливості: логіку, сенсорні відчуття, моторику.

Замість таблеток – іграшки

– Іграшка, як таблетка, може стримувати розвиток дитини. Тому вибирання іграшки для дітей – це ціла наука і найбільша проблема, оскільки батькам ніхто не розповідає, як це правильно робити, – бідкається дитячий невролог Українського медичного центру реабілітації дітей із органічними ураженнями нервової системи Лариса Яковлева. Кабінет, де вона займається із дітками Бобат-терапією, – це ігрова кімната з безліччю іграшок, кожна з яких має терапевтичний аспект.

– Нещодавно спостерігала за мамою та 4-місячною дитиною, – веде далі дитячий невроголо. – Мати виймає брязкальце і починає ним тарабанити перед дитиною, при цьому думаючи про щось своє. Карапуз, дивлячись на іграшку, через 10 хвилин починає кричати не своїм голосом. Мама не замислюється, чому, а дитина просто хоче взяти ці брязкальця до рук. Це фізіологія дитини: я бачу іграшку, хочу її взяти і запхати до рота. У віці до року діти повинні брати забавки в рот, бо це частина їхнього розвитку, це стимуляція м’язів рота, це формування завершеності дії. А матері навпаки забирають іграшки. Слід розуміти: якщо немає завершеної дії, то цікавість до іграшки зникає.

Забавки повинні бути етапними. І особливо це має велике значення для дітей до року, коли дитина вчиться від рефлексів переходити до усвідомлених дій, адже усі «дорослі» відчуття ми формуємо впродовж першого року життя.

Сортери, що це?
Цей англицизм міцно увійшов до української мови. У перекладі sorter означає – сортувальник. Сортерами називають іграшки, суть яких полягає у сортуванні предметів за певними ознаками: кольором, формою чи розміром. Старі дідівські кубики, пірамідки й матрьошки є також прикладами сортерів.

Лариса Яковлева розповіла, які саме іграшки пропонувати немовлятам:

– Щоби прискорити зацікавленість першими іграшками, за кордоном їх роблять контрастними: чорно-білими, чорно-жовтими. В Україні таких майже немає. Ми їх використовуємо при Бобат-тарепії для дітей зі складними відхиленнями центральної нервової системи. Але здоровим немовлятам така контрастність теж корисна, бо збільшує зацікавлення, формує увагу, роботу очей в середньому положенні. Також до 3-х місяців можна вкладати предмети в руки – кільця, в яких є стимулятори, випуклості. Це можуть бути мамині коралі, які теж стимулюють руку, бо в цей період дитина повинна взяти предмет і захотіти його втримати. У дитини тільки формуються відчуття, вона отримує купу сигналів та подразників. І ця інформація з віком має пройти через дитину, мов через сито, залишаючи корисні навики.

У віці 3-5 місяців дитина починає формувати середину свого тіла, цілитися та робити точні рухи руками, вчить «співпрацювати» око з руками. Це дуже складний процес, який запустить інші процеси розвитку – поворот, сидіння. Адже малюк сідає для того, щоб гратися двома руками. І якщо йому це не потрібне, він не буде сидіти. А якщо посадити, то падатиме, не тому, що не має сили чи вміння, а просто не має потреби в цьому. Також необхідно враховувати особливості характеру та темпераменту дитини: для неспокійних карапузів не варто купувати гучні брязкальця.

Лариса Яковлева радить для 4-місячної дитини купляти іграшки не важкі та зручні, щоб їх можна було взяти до рота. З огляду на те, що повертати кисть назовні малюк ще не вміє, необхідно, щоби кільце для захоплення ручкою було розвернуте до середини. А от музичні іграшки, на думку дитячого невролога, гальмують розвиток дитини, бо не потребують жодних самостійних пояснень, осмислень й спостережень. Уже з піврічного віку малюкові необхідна іграшка, якою треба гратися двома руками, із 9-ти – забавка, яка стимулює рух: їздить, котиться, підтягується. Починаючи з річного віку, дитині необхідно купляти «складні» іграшки: сортери і по формі, і по кольору.

Бобат-терапія, що це?
Концепцію нейророзвиткової терапії розробило чеське подружжя Карл та Берта Бобати ще у 30-40-х роках XX ст. Це була система реабілітації дорослих пацієнтів, які перенесли інсульт або травми центральної нервової системи. У 1940-х роках науковці переїхали до Англії. Там Берта виходжувала дітей із патологіями нервової системи спільно з педагогами, логопедами, психологами, ерготерапевтами. Несподівано результати роботи з дітками виявилися суттєво кращими, ніж у дорослих. Суть Бобат-терапії полягає у застосуванні спеціальних стимулів (зорових, слухових, тактильних, положення тіла у просторі відносно інших предметів), які «вмикають» пошкоджені структури центральної нервової системи, змушують їх взаємодіяти з іншими функціональними системами та пригнічувати патологічні стереотипи. Іншими словами – медики допомагають дитині повторити природній розвиток. Якщо в інших медичних методиках зроблено наголос на патологіях, то Бобат-терапія навпаки наголошує на нормі. Тому центральними поняттями в ній є: правильний рух, правильна комунікація та правильні іграшки. Бобат-терапевти працюють як із хворими, так і зі здоровими дітками.

Рецептура іграшок: безпека та користь

Учені давно довели: якщо дорослий показує, як бавитися іграшкою, то для дитини вона стає набагато цікавішою. Мама чи тато можуть продемонструвати всі можливості забавки, а малюк вже пробує самостійно їх повторити. Так формується правильний контакт та комунікація. У Лариси Яковлевої є власний тест для батьків: якщо на запитання «чим найбільше любить гратися їхнє чадо?», батьки гордо відповідають, телефоном чи комп’ютером, – це означає, що дорослі ігнорують малечу, і їй не залишається нічого іншого, як тупо копіювати поведінку дорослих та вимагати їхні «іграшки».

Коли дітки йдуть до дитсадка й починають спілкуватися та гратися з однолітками, іграшка хоч і стає другорядним «навчальним посібником», але все одно є дуже важливою. І батьки повинні стежити, щоби ігри відповідали віку своїх «Петриків П’яточкіних». Якщо 4-річна дитина не розлучається із брязкальцем, слід порадитися з неврологом: якщо відхилень у розвитку немає, це означає, що насаджується інфантилізм. Тому замість того, щоб купувати синові енну автівку чи доньці чергову ляльку, краще запропонувати складнішу іграшку – як варіант, конструктор. І зробити це так, щоби переконати дітлахів у доцільності такої покупки.

На жаль, в українських магазинах при всьому багатстві вибору, альтернатив «розумних» іграшок дуже мало. Але й це не єдина проблема. 55% усіх іграшок, які продаються в Україні, є небезпечними для здоров’я дітей. Про це заявив заступник начальника управління ринкового нагляду Держспоживінспекції України Микола Дмитрієв. Хоча виявлені контрафакти і вилучили з обігу, але навряд чи підприємці надалі дбатимуть про українських дітлахів, а не про китайських виробників та власні кишені. Тому саме батьки повинні дбати, щоби світ, який немовлята та карапузи пізнають ротом, був безпечним. Микола Дмитрієв пояснив, що найбільш небезпечними є м`які гумові іграшки типу качок для купання дітей, бо містять канцерогенні речовини. За його словами, виробництво натуральної гуми є достатньо дорогим, тому виробники розм’якшують пластик канцерогенами.

Не нашкодь – головний принцип для лікарів. Ним повинні послуговуватися і батьки, коли вибирають забавку своїм дітям. Адже тут закон переходу кількості в якість не діє.

Леся Головата
травень 2012 року


Вустами батьків

Тетяна Пархоменко, мати 4-річного Матвія та 3-річної Марічки
Не можу сказати, що я фанатію від натуральних матеріалів настільки, щоби купувати іграшки з льону чи дерева, але завжди придивляюся, як і з чого вони виготовлені. Якщо це пластик, то краї повинні бути м’якими, всі деталі міцно триматися купи, і не повинно бути жодного запаху. Купувати іграшки намагаюся так, щоби вони не ставали черговим сміттям у домі. Тому враховую думку дитини. Не закидаю Марічку ляльками тільки тому, що вона – дівчинка, якщо вона хоче набір чоловічих викруток чи машинку, то беремо їх. А Матвій полюбляє всю можливу техніку. Тому беремо йому конструктори, з яких можна скласти три, а то й більше різних предметів. Головне, щоби іграшки сприяли розвитку творчості.

Подібні статті

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар