Головна Товари для дітей М’яка іграшка: друг чи ворог?

М’яка іграшка: друг чи ворог?

М’яка іграшка: друг чи ворог?

Приємні пухнасті м’які іграшки стають улюбленцями дітей. Деякі відмовляються заснути, доки їм під бік не покладуть плюшевого чи тканинного ведмедика – їхнього «рідного», з відірваним вушком та трохи заслиненою шерстю. Але не треба забувати, що м’які іграшки можуть завдати великої шкоди здоров’ю дитини…

М’які іграшки добре вбирають пил та шкідливі мікроорганізми. А коли малюк цілує іграшку, він може ненароком ковтнути трохи її шерсті. Та, звісно, найбільший ризик для дитини несуть іграшки, які не пройшли відповідний контроль якості, тобто можуть бути виготовлені з токсичних матеріалів, або пофарбовані неякісною фарбою.

Тотальний контроль

Перша ознака – ціна. На жаль, за дуже низькою ціною неможливо придбати іграшку, виготовлену з якісних, екологічно чистих матеріалів. Якщо ви обмежені у фінансах, краще купіть одну дорогу іграшку, ніж п’ять дешевих, але без сертифікату якості.

Бажано купувати іграшки відомих виробників. Хоч їхні вироби і дорожчі, зате вони сумлінно дбають про свою репутацію.

Як розповіла головний економіст одніє з корпорації-дистрибутора дитячих іграшок в Україні Оксана Антонюк, основними вимогами до м’якої іграшки має бути безпечність та приємний зовнішній вигляд. Обов’язково потрібно звертати увагу на наявність та цілісність упаковки, характеристику виробника, зазначення інформації, де і коли була виготовлена іграшка.

Якщо вашій дитині ще не виповнилося 3-ох років, спеціалісти рекомендують купувати прості тканинні вироби, з намальованими, а не пришитими, деталями.

Якщо ви обираєте іграшки, пошиті народними майстрами – запитайте, з якого матеріалу наповнювач. Фахівці запевняють, що поролон з плином часу починає розкладатися та виділяти отруйні речовини. Тому іграшка має бути набита синтепоном. Він безпечний і добре тримає форму. Бажано, щоб обшивка була з натуральних тканин – вони не електризуються та є приємними на дотик.

Також психологи радять при виборі іграшки звертати увагу на її вигляд, він повинен відповідати реальності. Наприклад, корова повинна бути схожою на корову, а слон – на слона. Тоді іграшки будуть допомагати дитині вивчати навколишній світ, а не спотворюватимуть уявлення про нього. Психологи кажуть, що м’які іграшки повинні мати добрий вираз обличчя: тоді іграшка подобається дитині та виховує в ній доброту.


Невтішна статистика
Заступник начальника управління ринкового нагляду Держспоживінспекції України Микола Дмитрієв повідомив, що з перевірених у другій половині 2011 року 100 тис. дитячих іграшок в Україні 55% не відповідали вимогам нормативних документів, були небезпечними для дітей і їх було заборонено до продажу. Перевірка показала, що серед неякісних іграшок 98% – це імпортні вироби.

Як розпізнати неякісну іграшку

Існує ряд вимог до м’яких іграшок. Усі вони викладені у відповідному паспорті для кожної іграшки, який вказує, що вона виготовлена з безпечного матеріалу, який не має алергічних та токсичних властивостей. Уважно прочитайте інструкцію з використання. Довіряйте лише сертифікованим іграшкам. Якщо ж вам подарували іграшку без сертифікату, то перед тим як давати її дитині, проведіть власний тест-контроль:

  • Поводіть по іграшці змоченим у воді пальцем. Після такої маніпуляції, палець повинен залишитися чистим.
  • Понюхайте іграшку. Неприємний хімічний запах може свідчити про небезпечність іграшки.
  • Переконайтеся, що надійно пришиті всі деталі іграшки. Спробуйте потягнути за носик, вушко, лапку. Жодна деталь не повинна залишитися у ваших руках.
  • Колір іграшки не повинен бути надто яскравим. Насичений колір не лише погано впливає на психічний стан дитини, але й може зіпсувати їй зір.
  • Якщо це музична іграшка, то уважно прослухайте мелодію. Вона має бути якісною, не надто гучною та пронизливою. Музичний супровід неякісних іграшок не лише погано впливає на слух дитини, але й подразнює нервову систему їхніх батьків.
  • Іграшку варто добре обмацати і переконатися, що немає жодних гострих, ріжучих країв, якими дитина може поранитися.
  • Іграшка не повинна бути надто важкою, щоб дитина не напружувалася, підіймаючи її. Фахівці рекомендують купувати іграшку середніх розмірів (від 10 до 40 см).

Також важливо, щоб іграшку можна було прати чи чистити. Бо м’який «улюбленець» дитини може спочатку «прогулятися» у вуличній пісочниці, а потім опинитися в ліжку малюка. Тому стежте за його чистотою. Дорожчі іграшки краще віддавати до хімчистки, там їх акуратно й фахово почистять. Якщо ж ви перете самі, то зверніть увагу на етикетку, не перевищуйте вказану в ній температуру води. Сушити іграшки краще у підвішеному стані. В жодному разі не кладіть їх на батареї та не прасуйте, щоб не зіпсувати.

З історії м’яких іграшок

Появу м’якої іграшки датують початком ХІХ століття. Тоді дбайливі матері шили своїм дітлахам прототипи різних тваринок із клаптів тканин. Оздоблювали вироби вишивкою та в’язанням. І лише у другій половині століття почали виробляти м’які іграшки в промислових масштабах.

У 1879 році німкеня Маргарет Штайфф (яка з дитинства була прикута до інвалідного візка) пошила м’яких звіряток для різдвяного подарунка своїм племінникам. Іграшки були такі кумедні і милі, що сподобалися усім, хто їх побачив. Тож незабаром у Маргарет було багато замовлень на виготовлення м’яких дитячих виробів. Згодом батько допоміг своїй доньці облаштувати невеличку майстерню. До роботи Маргарет приєдналися її сестри. Минуло кілька років і маленьке сімейне виробництво перетворилося на фабрику під назвою «Steiff». Саме ця корпорація подарувала світу улюбленого плюшевого ведмедика, в якого рухалися лапки – один із племінників Маргарет додумався поєднати у такий спосіб конструкцію ляльки та м’якої іграшки.

Найвідоміший з ведмедиків – Тедді, народився на початку ХХ століття в Америці. Історія його появи є дуже цікавою. У 1902 році Президент Теодор Рузвельт поїхав на полювання. Але того дня йому з друзями так і не вдалося зустріти жодного ведмедя. Тоді компаньйони, намагаючись догодити Теодору, віддали наказ віднайти ведмедя за будь-яку ціну. Їм це вдалося. Вони прив’язали тварину до дерева. І ніби випадково повели Рузвельта до того місця. Президент побачив ведмедя, але навідріз відмовився стріляти у поневолену тварину. Газета «Washington Post» написала про цю історію, розмістивши поруч малюнок кумедного ведмедя з великими вухами та круглими очима. За цим малюнком, Роза Міктом пошила ведмедика зі шматків тканини, набивши серединку тирсою, і поклала на вітрину власного магазину, а поруч – вирізку із газети. Іграшка збирала натовпи глядачів. Дуже скоро Роза почала шити схожих ведмедиків на продаж. А її чоловік Моріс написав листа президенту з проханням дозволити назвати цього ведмедика скороченим від Теодор іменем – Тедді. Рузвельт дозволив. У 1903 році корпорація «Butler Brothers» підписала з Моррісом угоду про масове виробництво ведмедиків Тедді.

Євгенія Слободянюк
листопад 2012 року

Подібні статті

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар