Головна Товари для дітей Карета для малечі

Карета для малечі

Карета для малечі

Серед сучасного розмаїття дитячих візочків навряд чи знайдеться бодай один універсальний варіант, який ідеально підійде всім. Натомість знайти модель, яка задовольнить вас та вашого малюка, цілком реально. Потрібно лише визначитися, що саме вам потрібно…

Перед купівлею транспорту для малюка, батькам варто поміркувати, як та для чого вони будуть його використовувати, зважаючи на власний спосіб життя: планує матуся регулярні кількагодинні прогулянки лісопарковою зоною або ж її влаштовує лавочка біля під’їзду та асфальтована «стометрівка» в подвір’ї, як часто з візком доведеться користуватися громадським транспортом, ходити за покупками, їздити на машині.

Не зайвим буде продумати тривалість основних маршрутів, які мамі з візком доведеться здійснювати регулярно. До прикладу, у холодну пору року, коли вулиці вкриті сніжно-болотним місивом, навіть на асфальтованих дорогах нерідко може проїхати лише візок-«позашляховик», а легкий прогулянковий «транспорт» тут буде непрохідним. Варто подумати й про спосіб та місце «парковки», де можна залишати візок: у квартирі на 9 поверсі (коли ліфт не працює), або ж у підсобці на першому. Усі ці нюанси – такі неважливі на перший погляд, можуть створити суттєві незручності і відчутно зіпсувати задоволення від прогулянок з малечею.

Трансформери і не лише

Візки можна поділити на кілька основних видів. Класичний варіант для новонароджених – візок-люлька. Люлька зазвичай доволі простора і знаходиться високо від землі, що забезпечує дитині комфорт у лежачому положенні. Щоправда, такі візки доволі габаритні.

А щойно дитина підросте і захоче сидіти, люльку доведеться змінити на прогулянковий варіант. У цьому візку дитині безпечно сидіти й цікаво пізнавати світ. А ось спати у них малюкам незручно. Серед інших «плюсів» – легкість та компактність.

Такі прогулянкові конструкції як «тростина» можна легко скласти.

Батьки, які не хочуть витрачатися двічі, можуть обрати візки-трансформери, в яких спинка може фіксуватися у трьох положеннях, що дозволяє дитині і сидіти, і лежати. Або ж універсальні моделі візків, де на одну колісну базу можна поставити і люльку для спання, і прогулянкове сидіння, а інколи ще й автокрісло. Найбільший мінус цих візків – важкість та великі габарити.

Варто звернути увагу на ручку. Дуже зручно, коли є можливість регулювати її висоту залежно від зросту батьків, а також коли можна перекинути ручку на інший бік – це простіше ніж знімати люльку з дитиною, щоб змінити її положення. Матеріал люльки має бути водонепроникним або з пропиткою, яка відштовхує вологу, а також стійким до забруднення. Та окрім того, в деяких моделях допускається прання внутрішнього вбрання дитячої «карети».

Із рулеткою та вагою

Починати вибір візка досвідчені мами радять з рулеткою в руках, адже першим критерієм дитячого «транспорту» є його габарити. Вхідні двері, ліфт, врешті розмір багажника в машині – усе це може стати нездоланною перешкодою на шляху матусі, якщо в останній момент з’ясується, що нова «карета» малюка просто не вміщається в дверний отвір чи в багажник авто.

Другий критерій – вага візка. Потрібно зважати на місце проживання, а також розраховувати фізичні сили матусі у разі, якщо завозити та вивозити візок із помешкання їй доведеться самотужки. Вага дитячого транспорту коливається від 5 кг у сидячих моделях типу «тростина» до 20 кг (а подекуди й трохи більше) у повноцінних чотириколісних «позашляховиках».

Триколісні візки зазвичай важать від 10 до 15 кг.

Щоб без палок у колесах

Як і при купівлі машини, обираючи дитячий візок варто зважати на характеристики його ходової частини, передусім йдеться про колеса. Саме вони є найголовнішими деталями і найбільшою зоною ризику, причому в усіх візках.

Колеса можуть бути: подвiйнi або одинарнi; надувнi (гумові) або пластмасові; жорстко зафiксованi або плаваючi; великi або маленькi. Зрозуміло, що саме колеса впливають на прохідність та маневреність візка. За загальним правилом: що більші колеса, то більше шансів у батьків гуляти зі своїм чадом не зважаючи на погоду. Надто ж якщо ці колеса справжні, тобто гумові. Такі візки можна вважати повноцінними позашляховиками. Щоправда, й важать вони майже як «повноцінний джип». Окрім того, у багатьох мам існує упередження, мовляв гумові колеса будуть спускати і їх доведеться регулярно накачувати. Проте не варто лякатися передчасно: зазвичай підкачувати їх доводиться не частіше одного разу на рік.

Візочки з маленькими коліщатами є суттєво легшими, проте в умовах українського «асфальтованого бездоріжжя» взимку доїхати на такому транспорті вдасться не далі ніж до найближчого магазину.

Перевага плаваючих коліс у тому, що вони вільно повертаються в напрямку руху візка, достатньо лише скерувати його у потрібний бік. Це дуже зручно, якщо їхати рівною асфальтованою дорогою. Для повороту ж з фіксованими колесами, візок потрібно ставити «дибки» і лише тоді повертати. Деякі моделі мають одну пару коліс плаваючу, а іншу – фіксовану. Щоправда, незважаючи на запевнення виробників у більшій маневреності такої «карети», до керування нею потрібно призвичаїтися і не всім такий «гібрид» припадає до смаку. Так само є застереження й до візків, у яких передня і задня пара коліс різних розмірів. Виглядає такий візок стильно, проте поза асфальтом зазвичай починає «буксувати».

Сучасні візки можуть мати не лише класичних чотири колеса, але й три. Виробники запевняють, що триколісні моделі є більш маневреними і при цьому суттєво легшими. Окрім того, багатьох мам приваблює модний вигляд такого «транспорту».

Серед інших технічних можливостей візків варто звернути увагу на те, що деякі моделі мають ручні гальма, які дуже себе виправдовують на крутих спусках та підйомах, а також фіксатори плаваючих коліс.

Щодо якості запчастин дитячого «транспорту», варто пам’ятати два простих правила:

  • металеві деталі завжди є міцнішими за пластикові,
  • всі рухомі деталі ламаються швидше за нерухомі.

У будь-якому випадку при купівлі візка варто поцікавитися умовами гарантійного обслуговування та можливістю заміни деталей.

Ціни

Вартість дитячих «карет» коливається від 300 грн. за найпростішу та найлегшу «тростинку» до 18 тис. грн. за «позашляховик-трансформер» із безліччю приємних дрібничок: торбинка для мами, матрац, дощовик або ж парасолька, сітка від комах, додаткові сітки для покупок чи дитячих речей, ремені безпеки, бампер, чохол для ніг у прогулянковому варіанті, автокрісло тощо.

На ринку України присутні в основному візки китайського, українського та європейського виробництва (переважно, Польща та Італія).

Варіантів не бракує, головне не розгубитися.

Ірина Гищук
березень 2013 року


Батьківський досвід

Наталя, мама 2-річної Ярослави та 13-річної Софійки
Моя молодша донька народилась навесні і я планувала активно проводити літо разом із нею, тому основним критерієм під час вибору візочка були: його вага, компактність і можливість легкої трансформації. Обрала складний візочок, який виявився справді зручним, але виключно для літа. З приходом холодів стикнулась із багатьма незручностями: пристебнути вбрану в теплий комбінезон дитину пасками від візочка надзвичайно складно; вовняний спальний мішок також не кріпиться. В результаті вивчивши «питання візків» зрозуміла, що під маркою універсального купила фактично прогулянковий візок. Тому раджу іншим батькам насамперед ретельно вивчити ринок, бо пропозицій надзвичайно багато. Особисто я, якби зараз купувала візок для новонародженого, то лише так званий класичний варіант, з жорстким верхнім модулем, а потім окремо легкий прогулянковий візочок. І жодних універсальних варіантів!

Настя, мама 3-річного Дениски
Коли була вагітною, вибором візка не переймалася, вирішила, що техніка – це справа чоловіча, тож доручила цю покупку коханому. А він, за принципом «для первістка нічого не шкода», купив величезний та неймовірно дорогий «агрегат» з купою сучасних «наворотів». Сюрпризи почалися одразу: цей «трактор» просто не поміщався у вхідні двері, тож нам довелося залишати його в гаражі на подвір’ї. По-друге, наш будинок розташований на доволі крутій вулиці, і я ледь втримувала цей важкезний «танк», щоразу боялася, щоб він не поїхав з малим донизу – візок просто тягнув мене, не допомагали жодні ручні гальма. Тому далі власного подвір’я ми з таким візком нікуди не виходили. Продати його виявилося неможливим – надто дорого коштував, тому він почав виконувати функцію ліжечка на подвір’ї, а для прогулянок нам довелося купувати інший візок.

Олена, мама 3-річної Ясі та 6-річної Олександри
Спочатку я не сприймала візок, як дуже важливу річ. Тому не було жодного бажання переплачувати. Перший візок ми купили в комісійному з певними недоліками: на ньому не було обмежувальної планки, а пізніше ще з’ясувалося, що під час руху він потроху забирає вліво. Окрім того комісійний візок не мав люльки, довелося позичити її в знайомих. Врешті ми втомилися боротися з усіма цими «дрібними» незручностями і від року купили новий візок. Вибором задоволені – у ньому вже відкаталася і наша молодша донька.

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар