Головна Без категорії Щоденник вагітної. Пологи!

Щоденник вагітної. Пологи!

Щоденник вагітної. Пологи!

Ярина Городиська (журналістка і мама 2-річного Тарасика), яка протягом 9 місяців ділилася з читачами «Маминого клубу» своїми відчуттями та життям під час другої вагітності, погодилася описати і фінальну подію цієї історії – пологи…

Поїхала я в пологовий по свого другого хлопчика 30 жовтня. І не тому, що народжувала, – про це наполегливо просила мене моя лікар: поступово починалось розкриття (2 см) і вона хотіла контролювати ситуацію. Тим паче, як мені всі казали: «це ж другі пологи, все відбудеться так швидко, що й не отямишся». А тим більше, коли пам’ять організму така «свіжа» – народжувала ж всього 2 роки тому. Тож «здалась» я зранку в стаціонар. У маніпуляційній оглянули на кріслі і поселили в палату, де лежало ще п’ять вагітних. Двоє із дівчат зо дня на день мали народити. А ось у мене було відчуття, що я побачу своє дитя вже сьогодні. І справді, до вечора процес пішов і відкриття було 4 см (повне відкриття шийки матки – 10 см). До речі, за акушерськими підрахунками я мала народити якраз 30 жовтня, а за даними останнього ультразвукового обстеження – 1 листопада. Відтак – у розрахунках-прогнозах лікарі не помилились.

О дев’ятій вечора моя лікар послухала через апарат інтенсивність переймів, серце малюка і запропонувала «спустити води». Це означало пробити навколоплідний міхур і таким чином запустити сам процес пологів. Я погодилась, адже вагітність доношена, пологи почались… Та й відчувала довіру до свого лікаря. Зовсім безболісна процедура пройшла дуже швидко. «Ну що, пішли працювати!» – посміхається лікарка, налаштовуючи нас на непросту ніч. Я прощаюсь із сусідками по палаті і йду в пологовий зал.

Щохвилини – наростаючий біль

Мій чоловік, який будь-якої миті був готовий приїхати на наші партнерські пологи, якраз вклав Тарасика спати і за 15 хвилин був вже зі мною в шапці, халаті та бахілах. На годиннику 21:25. Починаємо фіксувати час переймів. Відомо, що їхня інтенсивність є інформативною для акушерів, адже часті скорочення матки свідчать про наближення головного моменту – народження малюка. У мене інтервал між переймами одразу «зірвав дах» – щохвилини відчувала наростаючий біль і лише 1 хвилина 20 секунд перепочинку, щоб віддихатись. Але це моя друга дитина, тому я була готова до болю.

Спершу протягом переймів ходила пологовою залою, але через якийсь час забракло сил ходити і я лягла. Міцно стиснула чоловікову руку (як виявилось потім, навіть подряпала) і переносила перейми, глибоко вдихаючи повітря через ніс і видихаючи через рот. Краще взяти себе в руки і не стогнати, не кричати, як з остраху роблять жінки, а постачати більше кисню своєму малюку, який цього так потребує в цей момент.

Лікарка приходила на огляд щогодини. О 23-й годині – чергове обстеження:

– Ще лежимо, пологи не скоро, розраховуємо на другу годину ночі, – сказала лікар.

А біль ставав нестерпним. Через 2 хвилини відчуваю – дитина опускається. З останніх сил прошу чоловіка покликати лікарів.

– Ну Ярино, ти же не вперше народжуєш, знаєш які вони, потуги? Я тебе 15 хвилин тому оглядала, потерпи.

Втім, таки оглянула і вмить кличе весь персонал:

– Дівчата, народжує!

Як, вже?! Тараса я народжувала 7 годин, а тут лише 2 години пройшло з моменту, коли відійшли води! Дійсно, другі пологи проходять блискавично!

Другий син – не більший

Звідкись з’явились нові сили і думка, що невдовзі біль закінчиться. Велике гінекологічне крісло, яскраві лампи, близько семи людей в медичних халатах, рукавичках, масках. Всі готові. А я? – Напевно ні, але настав найвідповідальніший момент!

– Ярино, тепер роби все, що тобі скаже акушерка, зрозуміла?

На наступній потузі починаю народжувати. Це потребує неймовірних зусиль. А відчуття? Я вже нічого не відчувала, просто хотіла побачити своє немовля. За третьою потугою, о 23:45, я народила хлопчика: вагою 3780 грам та зростом 57 сантиметрів! Мій перший син Тарасик народився вагою 4040 г та 56 см зросту – міф про те, що друга дитина народжуються більшою, розвіяно.

Але ж який він був синій! Як виявилось, у малюка однократне обвиття пуповиною було не навколо голови, як казали мені на третьому УЗД, а навколо шиї і дякувати Богу, що я народила так швидко.

Та лікарі не поспішають покидати пологову залу – настав третій етап пологів: відходження плаценти. А з цим у мене були проблеми на перших пологах. Тоді приросла плацента, почалась маткова кровотеча і мене під наркозом чистили і зупиняли кров. Зважаючи на попередній досвід, медики були готові до всього. Але обійшлося. В результаті: ні розривів, ні кровотеч, здорова чудова дитина! Тепер нас четверо…

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар