Головна Ростемо здорові Аденоїди у дітей: видаляти чи ні?

Аденоїди у дітей: видаляти чи ні?

Аденоїди у дітей: видаляти чи ні?

З проблемою аденоїдів стикається багато батьків. І дуже часто вони опиняються перед вибором: видаляти аденоїди (як радять одні лікарі) чи не поспішати (як кажуть інші)? «Мамин клуб» звернувся за консультацією до відомого педіатра Євгена Комаровського.

Що таке аденоїди?

У кожної людини, як розповів Євген Олегович, є шість мигдалин і всі вони знаходяться у носоглотці. Три з них є дуже маленькими. Дві з тих, що залишилися, можна побачити у горлі без спеціальних пристроїв, їх називають піднебінними мигдалинами. Під час запалення вони викликають не аденоїдит, як іноді помилково думають батьки, а тонзиліт. І лише третя мигдалина, яка розміщена значно глибше і побачити яку без спеціального пристрою не можливо, при запаленні викликає аденоїдит.

У нормі ця мигдалина є захисним бар’єром на шляху інфекцій, не дозволяє їм потрапити в дихальні шляхи і до органів слуху. А коли вона запалюється, то сама перетворюється на накопичувача інфекцій, тому діти зі збільшеними аденоїдами часто хворіють на вірусні інфекції.

Чому з’являються аденоїди?

Діти, які живуть у селі і багато часу проводять на вулиці, рідше хворіють на аденоїди, ніж їхні міські однолітки, бо в останніх є значно більше шансів підхопити вірус у дитсадках, громадському транспорті тощо, що призводить до запалення аденоїдної тканини та збільшення мигдалини.

– Скажімо, була як копійка, а стала як п’ять копійок, – пояснює Євген Олегович. – Згодом, коли дитя починає одужувати, мигдалина дещо зменшилася, стала, скажімо, як дві копійки, проте в норму ще не прийшла. Але дитина пішла до школи чи в дитсадок і дуже швидко підхопила інший вірус. Знову мигдалина збільшилася. За якийсь час вона знову зменшиться, але вже менше, ніж першого разу. І син чи донька знову пішла в дитячий колектив за наступною вірусною інфекцією.

Абсолютна більшість хронічних дитячих інфекцій, твердить лікар, виникає тому, що дитина знаходить нову болячку, ще не вичухавшись як слід від попередньої. Коли приходить літо, контакти з дітьми різко зменшуються, діти більше гуляють на свіжому повітрі, зменшується частота вірусних інфекцій, мигдалики поступово зменшуються і до вересня дитина повністю одужує. А восени все починається по новому колу.

Тому коли спала температура і з’явився апетит, не потрібно відправляти дитину до школи, а йти з нею гуляти, на свіже повітря, де малоймовірно підхопити новий вірус, і витримати так ще хоч би тиждень для остаточного одужання, – каже лікар Комаровський.

Симптоми аденоїдів

  • порушення носового дихання: дитина дихає не носом, а ротом
  • дитина храпить уві сні, спить неспокійно
  • малюк погано чує, перепитує, часто хворіє на отити й синусити
  • у дитини з’являється, так зване аденоїдне обличчя, бо тривала відсутність носового дихання приводить до специфічної деформації лицьового скелету.

Профілактика і лікування

Батьки помилково думають, що можна купити якісь чудодійні пігулки, які приведуть збільшені мигдалики до норми, позбавлять аденоїдів. Консервативного (нехірургічного) лікування аденоїдів нема. Якщо хтось пропонує батькам такі ліки, то це не що інше, як бізнес.

– Хіба що, коли аденоїдит має алергічне походження, тоді використання протиалергічних засобів допоможе зменшити алергічний набряк аденоїдної тканини, – твердить лікар Комаровський. – Але якщо дитина часто хворіє вірусними інфекціями, то жодні ліки не допоможуть позбутися аденоїдів.

Збільшення аденоїдів є практично у всіх дітей, бо не можливо відвідуючи міський садок чи школу, не хворіти вірусними хворобами. Але не у всіх вони збільшуються до такої стадії, коли їх треба видаляти. Важкість аденоїдиту у дітей часто напряму пов’язана з важкістю вірусної інфекції. Чим більша концентрація вірусів у повітрі, чим гірші параметри повітря (сухе, у ньому багато пороху), тим більше навантаження на систему місцевого імунітету, слизові оболонки. Тому батьки повинні зробити все можливе, щоб вірусні інфекції у дітей виникали якомога рідше і протікали якомога легше. А для цього слід:

1. Стежити, щоб у дітей не пересихали слизові оболонки, постійно їх зволожувати. Розчин можна приготувати самому: 1 ч. л. кухонної солі розчинити у 1 л кип’яченої води, залити в будь-який флакон-пшикавку і регулярно пшикати в ніс. Або користуйтеся готовими розчинами: салін, аквамаріс, хумер, марімер, носоль тощо.

2. Дотримуватися оптимальних параметрів повітря: температура – близько 20°С, вологість – 50-70%. Якомога частіше мийте підлогу, вмикайте зволожувачі повітря. Добивайтеся, аби таких параметрів повітря дотримувалися і в дитсадках та школах, куди ходять ваші діти.

3.Часто провітрюйте приміщення (по 5 хвилин щогодини).

4. Часто гуляйте з дітьми на свіжому повітрі: нехай дитя бігає, стрибає, активно рухається.

5. Заохочуйте дітей займатися спортом на свіжому повітрі.

Коли операції не уникнути

Аденоїди, як правило, інтенсивно ростуть до 6 років, дуже рідко – до 7-8. А потім вони повільно зменшуються. Дітей до 3-х років, зазвичай, не оперують, бо є вірогідність, що аденоїди виростуть знову – лімфоїдна тканина має здатність рости. Однак бувають випадки, коли операція є неминучою.

– Є покази, при яких хірургічне втручання є обов’язковим, – каже Євген Олегович, –  і тоді не повинно виникати питання: оперувати чи ні. Тобто, якщо у дитини відсутнє носове дихання, через що вона не висипається, храпить, уві сні відбувається зупинка дихання; коли виникають часті рецидивуючі отити, бо доволі часто аденоїди перекривають слухову трубу; якщо у дитини «аденоїдне обличчя», тоді вже немає жодного значення, скільки їй років, як вона себе почуває – однозначно треба видаляти аденоїди. Хочу заспокоїти батьків: після операції у дітей в майбутньому не буде жодних негативних наслідків, хіба що дитина вільно дихатиме носом та менше хворітиме на вірусні захворювання.

Олександра Баландюх
березень 2013 року

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар