Головна Поради психолога Який за ліком – такий характер

Який за ліком – такий характер

Який за ліком – такий характер

«І чому вони такі різні?» – це питання часто виникає у батьків, якщо вони виховують двійко і більше діток. При цьому основні відмінності криються не стільки у зовнішності, скільки в особливостях характеру дітей, які народились та виховувались в одній сім’ї. Часто один із братів чи сестер (або як ще їх називають психологи «сиблингів») виростає дуже відповідальним, серйозним та орієнтованим на досягнення мети, а інший, навпаки, дивує своєю безтурботністю і при цьому чудово вміє підтримати розмову та зачарувати своєю безпосередністю… Виявляється, що на формування характеру дитини суттєвий вплив має порядок народження, тобто є вона старшою, середульшою, молодшою чи єдиною дитиною в сім’ї.

Первісток

Із прадавніх часів первісток (особливо хлопчик) мав право на привілеї, а також на першочергове успадкування титулів й майна. Як не дивно, первістки й тепер продовжують підтримувати цю традицію і складають переважну більшість серед відомих політиків, керівників та топ-менеджерів. Наприклад, 21 з 23 американських астронавтів були першими дітьми у своїх сім’ях, те ж стосується і американських президентів, більшість з яких – перші або єдині діти.

У даному випадку діють психологічні закономірності – первістки отримують такі привілеї в сім’ї, які недоступні іншим дітям. Вони від народження мають більше уваги, опіки та турботи від батьків. До певного віку коло їх спілкування обмежується дорослими: батьками, бабусями та дідусями, тому вони зазвичай мають вищий IQ та намагаються відповідати дорослим стандартам у поведінці, виправдовувати очікування батьків. Така позиція у сім’ї формує ще й певні риси характеру – перші діти зазвичай є відповідальними, прагнуть до лідерства та залежні від схвалення оточуючих.

Середульша дитина

Другі діти вже з народження потрапляють у ситуацію, коли їм необхідно конкурувати зі старшими, щоб заслужити увагу батьків. Тому вони набагато раніше починають говорити чи ходити ніж цьому навчився старший сиблінг, а у старшому віці виявляють ще й протилежні риси характеру ніж у первістка та прагнуть прояву в інших сферах. Так, якщо старша дитина демонструє слухняність та схильність до точних наук, то молодша часто є непосидючою та успішніша в гуманітарних предметах або творчій діяльності. Коли народжується третя дитина, другі діти потрапляють на серединну позицію.

Середульші зазвичай мають розвинуті комунікативні та дипломатичні якості, адже вони змушені постійно знаходити компроміси як зі старшими, так і з молодшими. Завдяки цьому вони легко вливаються в шкільний колектив та не мають труднощів з однолітками, є самостійними і мають добре розвинуті соціальні навички. Завдяки вмінню ладнати з людьми, вони стають хорошими професіоналами, організаторами та бізнесменами. Проте стикаючись із труднощами, такі діти можуть втрачати почуття власної цінності, стають занадто самокритичними та схильними ставити перед собою завищені цілі, а також їм важко знайти власну нішу в житті. В такому випадку вартує навчити дитину порівнювати себе не з іншими, а з власними досягненнями.

Молодша дитина

Унікальність її позиції у тому, що вона є улюбленцем усієї родини, і така роль залишається за нею назавжди. Молодшенького усі балують і при цьому ставлять до нього менше вимог і заборон, ніж до старших дітей. Проте батьки часто стримують процес дорослішання наймолодшої дитини, підсвідомо прагнучи залишити її «дитиною для себе». Молодші діти зазвичай є оптимістичними, безтурботними, ласкавими, але при цьому у них виникають проблеми з дисципліною та самостійністю.

За умови, що майбутню професію обирають за власним бажанням, свій вибір молодші діти часто зупиняють на творчих професіях. Навіть, якщо це буде наукова діяльність, то підхід до неї теж буде творчим. Молодші звикають перекладати відповідальність на інших, адже поруч із ними завжди є хтось старший і мудріший. Також вони схильні до залежності, хоча, в окремих випадках, займають позицію «бунтаря» й протестують проти усіх правил та норм. Так, серед революціонерів, при чому як політичних діячів так і науковців, молодших дітей у 18 разів більше ніж старших!

 Єдині і позаконкурентні

У наш час модель сім’ї з однією дитиною є досить розповсюдженою. Які ж особливості розвивають у собі діти-одинаки? Зазвичай вони поєднують ролі старшої та молодшої дитини. Як первістки, вони орієнтовані на дорослі стандарти поведінки, а, як молодші, можуть до зрілого віку залишатися залежними від батьківської опіки та підтримки. Те, які якості вони розвинуть, у великій мірі залежить від ставлення та виховання батьків.

«Єдиних» варто частіше залучати в дитячі колективи, привчати їх до самостійності та відповідальності. Згідно із дослідженнями, єдині діти найбільше орієнтовані на досягнення, вони є «єдиною надією» своїх батьків і тому на них лягає весь вантаж батьківських очікувань. Такі діти честолюбні, прагнуть та вміють досягати успіху, часто є лідерами, але при цьому егоцентричні та мають труднощі у встановленні близьких стосунків (адже тоді необхідно враховувати потреби іншої людини).

Можлива похибка

Варто пам’ятати: чим більшою є вікова різниця між сиблингами, тим менш вираженими будуть характеристики типу, згідно з порядком народження. Якщо різниця між старшою і молодшою дитиною понад шість-сім років, то кожен із них за своїми характеристиками буде схожим на «одинака».

Окрім того, на формування особистості та долі людини впливають й інші фактори: генетика, економічні можливості сім’ї, особливості виховання, стать…

Теорія ж про вплив порядку народження на формування характеру лише доводить, що усі діти унікальні і хочуть, щоб батьки помічали їх сильні сторони та любили кожного не «однаково», а по-особливому.

Мар’яна Франко, практикуючий психолог, психологічна студія «СЕНС»
липень 2012 року

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар