Головна Поради психолога Як реагувати на дитячу брехню?

Як реагувати на дитячу брехню?

Як реагувати на дитячу брехню?

Відчуваєте, що ваша дитина не завжди говорить правду, любить «прибрехати», а вам це дуже не подобається, дратує і ви не знаєте, як себе поводити? Тоді поради психолога Мар’яни Нартікової стануть вам у нагоді.

 

Що таке «брехня»?
Як пише «Вікіпедія», брехня – це умисне або неумисне введення в оману, твердження, що не є істинним. Цілком очевидно, що брехнею слід вважати будь-яке хибне висловлювання, що не відповідає реальності, але з однією важливою обмовкою: мовцеві добре відомо, якою є реальність насправді, але він навмисно її спотворює, щоби ввести співрозмовника в оману. Брехнею можна назвати й напівправду, коли мовець знає досить багато, але розкриває лише ту частину, яка йому вигідна. Тобто, приховування правди – це теж обман. Коли ж людина говорить неправду, але вірить що це правда, то не можна сказати, що людина бреше.

 

Вірити чи не вірити?

Все, що знають наші діти – це те, чому ми їх навчили. Тому діти не вміють брехати та маніпулювати, якщо попередньо з ними так не чинили. Батькам слід створити такі умови для дітей, коли у них не виникатиме потреби брехати чи щось замовчувати задля досягнення своєї мети.

Часто кажуть, дорослі не брешуть – вони говорять не всю правду. І це їм дозволено, а от дітям строго забороняється. За брехнею завжди стоїть якась вигода (маніпуляція) або великий страх. І найголовніше, за брехнею стоїть величезна недовіра до людей. Якщо у вашій сім’ї панує любов та довіра, ні в кого не виникне потреби щось приховувати.

Брехня з боку дітей найчастіше говорить про те, що діти бояться реакції батьків на проблему, що виникла. І часто страх цієї реакції призводить до того, що небезпечна ситуація виходить з-під контролю та може загрожувати серйозними неприємностями. Наприклад, дитину ображають в школі чи вимагають принести гроші, чи над дитиною чиниться насильство. Діти не розповідають про це, бо зазвичай вже мають досвід, коли батьки не повірили правді або проігнорували її, або покарали за неї.

Як реагувати на брехню своїх дітей?

Давайте спробуємо проаналізувати нашу (дорослу) реакцію на брехню дітей. Що ми відчуваємо? Злість, роздратування, образу, агресію… Що при цьому може відчувати дитина? Страх, тривогу, сором… Як двом людям, що перебувають у такому сильному емоційному переживанні, порозумітись? І чи варто це робити, коли обидві сторони себе погано контролюють? Батькам варто спочатку заспокоїтись та спробувати проаналізувати ситуацію, що склалась. Бо дитяча брехня, на мою думку, – це лише наслідок якоїсь попередньої ситуації.

Якщо вчасно не зупинитись, буде конфлікт, сварка, взаємні образи. Навряд чи це сприятиме гарним та довірливим в подальшому стосункам. Психологічна образа вдаряє набагато глибше і пам’ятається дуже довго. Вона знищує довіру та змінює самооцінку обох сторін. Зрештою, коли ми кричимо, то визнаємо власну неспроможність та безсилля. Не думаю, що це гарний приклад для дітей.

З іншого боку, дуже важливо не ігнорувати брехню. Бо таким ставленням ми ніби дозволяємо брехати і надалі. Такий розвиток подій є небезпечним.

Коли батьки виявили брехню, у першу чергу, важливо з’ясувати, що її викликало. І тільки після цього дитину можна покарати. Яким чином – у кожної сім’ї є свої методи, але важливо, щоб міра покарання не перевищувала міру провини. І не забувайте найголовнішого – ми засуджуємо не особистість дитини, а її поганий вчинок.

Для кожного віку своя брехня

Часто брехнею називають бажання дитини привернути увагу, а потім таким діям надають «дорослого» змісту. Наприклад, у 3-6 років здорова дитина активно фантазує. Вона із задоволенням розповідає про вигадані пригоди та вигаданих героїв. І для неї в цьому віці фантазування – це щира правда. Важливо не травмувати дитину коментарями: «не вигадуй», «такого не може бути», «негарно постійно обдурювати». Ваша недовіра та нечутливість до вашої дитини може призвести до того, що вам будуть говорити «не всю правду» про свої почуття та переживання.

У віці до 6-7 років особистість дитини переживає різні етапи формування. До цього віку дитина не здатна повністю контролювати, аналізувати та прогнозувати свої вчинки, вміти чекати на задоволення своїх потреб. Всі зазначені якості лише формуються, повноцінно вони запрацюють тільки у дорослому віці (та й то не у всіх). Отож, говорячи неправду, дитина насправді не до кінця усвідомлює наслідки такого вчинку. Тому батькам важливо не покарати, а доступно пояснити дитині, чому негоже так себе поводити. Пам’ятайте, страх бути покараним, не тільки штовхає дитину на брехню, а й вдосконалює її маніпуляційні навички.

Ще одне загострення брехливої поведінки відбувається у підлітковому віці, коли нерідко діти говорять неправду без причини і не можуть зупинитись. Тому батькам у цей період слід бути особливо пильними. За цією «брехнею» ховаються проблеми, потреби та страхи ваших «дорослих» дітей. Часом брехня – це єдина для них можливість попросити допомоги.

Важливо пам’ятати, що діти не вчаться на наших нотаціях, вони беруть приклад з нашої поведінки. Всі роблять помилки та не виконують частину своїх обіцянок. Важливо бути щирим і не боятись попросити пробачення за невиконану обіцянку. Таким чином, ви навчите і своїх дітей бути щирими.

Загалом люди діляться на дві категорії: ті що не роблять «поганих» речей, бо бояться покарання, і на тих що не роблять «поганих» речей, бо поважають себе. Подумайте, якою ви хочете бачити свою дитину?

І ще, згідно з дослідженнями, звичайна доросла людина бреше тричі за 10 хвилин розмови. Не брешемо ми лише тоді, коли почуваємось у безпеці, коли нас приймають такими, якими ми є, і люблять.

Мар’яна Нартікова, дитячий лікар-психіатр і психотерапевт, завідувач Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування
жовтень 2013 року

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар