Головна Поради психолога Комп’ютер: друг чи ворог?

Комп’ютер: друг чи ворог?

Комп’ютер: друг чи ворог?

– Мамо, я їду в Бердянськ… Одружуватися, – заявив два роки тому Тетяні Компанець її 12-річний син Нікіта. «Щасливою нареченою» виявилася…. «ельфійка» – так називалася її роль в он-лайн грі, в яку постійно бавився Нікіта. Більше про неї хлопець майже нічого не знав. Майбутнє «подружжя» ніколи не зустрічалося в реальному житті. Проте у «віртуалі» вони «жили разом» вже давно і в своїх почуттях були впевнені. «У нас однакові інтереси», – пояснив підліток мамі своє захоплення. Сьогодні мама шкодує, що тоді синові так і не вдалося поїхати до «нареченої». Можливо тоді він почав би відрізняти реальність від віртуального світу…

Ситуацію Нікіти можна вважати класичною. На комп’ютерні ігри хлопець «підсів» взимку, коли через негоду рідко виходив гуляти. Відтоді вже третій рік «живе» в он-лайні. Коли Тетяна помітила, що син грає ночами та навіть їсть біля комп’ютера, час гри почали обмежувати. Та графіка він не дотримувався, тож довелося піти на радикальний крок – забрати комп’ютер. Конфлікт лише посилився. У хлопця почалася «ломка», з батьками він майже не спілкувався. Грати ходив у клуби та до знайомих. А за деякий час приніс додому новий комп’ютер: «Я виростив ельфа та продав його за 2700 грн. Ось чеки. Це мій комп’ютер, і ви не маєте права його забрати». Компромісу таки вдалося досягти: щодня мама складає йому список справ, грати на комп’ютері він може лише якщо все виконає… Наразі Тетяна заспокоює себе тим, що син чудово вчиться у школі та сподівається, що після вступу до інституту він «переросте» своє захоплення. Та поки що, крім комп’ютерних ігор, хлопця більше нічого не цікавить…

Діагноз: залежність

Переважна більшість сучасних школярів серед своїх інтересів та захоплень називають комп’ютер, чимало з них згадують лише його. Та грань між захопленням і залежністю дуже тонка. Комп’ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року, щоб зі стадії легкого захоплення перейти до неконтрольованої залежності. Найголовніший критерій – втрата контролю над своєю поведінкою та невизнання проблеми. Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом. Причому під небезпеку комп’ютерної залежності часто потрапляють діти із забезпечених сімей та з хорошими розумовими здібностями.

– Такі діти часто потрапляють в групу ризику, тому що батьки багато працюють і не мають часу займатися їх вихованням, мало спілкуються з дітьми, не знають, чим живе їх чадо. Натомість, щоб чимось зайняти дитину і компенсувати брак уваги зі свого боку, дарують їй дорогі забавки, звідти й корені проблеми, – вважає дитячий психіатр Мар’яна Нартікова, завідувач Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування. – Як наслідок, батьки не знають своєї дитини. Думаєте, це не про вас? Зазирніть до телефону свого чада. Ймовірно, ви будете дуже здивовані…

Залежність від будь-чого – це психологічна хвороба. Найчастіше вона виникає на ґрунті якихось незадоволених потреб. У дітей, передусім, це недостатність уваги з боку батьків, брак спілкування та теплих емоцій в родині; невміння дитини знайти собі заняття, відсутність у неї зацікавлень, хобі; невміння спілкуватися та відсутність друзів; невпевненість у собі. Зазвичай у житті така дитина відчуває себе нікому не потрібною невдахою. А віртуальний світ дає дітям альтернативну «реальність», де вони – герої. Відчуття власної значущості підсилюється принципами комп’ютерних забавок: гравець сам створює і легко контролює свій світ, причому в тому світі все виглядає дуже реалістично, але немає жодної відповідальності, а будь-яку помилку можна виправити під час чергової спроби. Більше ризикують потрапити під комп’ютерну залежність хлопці. Адже від природи їм більше ніж дівчаткам притаманні бажання конкурувати, змагатися, бути першим.

Нерідко серед батьків побутує думка, що ліпше нехай дитина грає в комп’ютер, ніж вживає алкоголь чи наркотики. Та психологи застерігають, комп’ютерна залежність лише зовні виглядає «привабливішою», ніж інші. Насправді ж наслідки можуть бути фатальними:

– У моїй практиці був хлопчик 14 років, який так поринув у комп’ютерний світ, що фактично розучився розмовляти. Для цього вистачило лише півтора року! – розповіла Мар’яна Нартікова. – Часто батьки хваляться, що їхня дитина дуже спокійна, весь час сидить вдома, займається на комп’ютері та відпочиває біля телевізора, – веде далі пані Нартікова. – Так, контролювати дитину легше, коли вона вдома під наглядом і складається враження певного «благополуччя». Дитина ніби захищена від «поганої компанії», алкоголю чи наркотиків. Все починається дуже невинно і, на жаль, не всі спочатку вірять, що наслідком такого дозвілля може стати руйнування особистості на всіх рівнях.

Таке недооцінювання небезпеки пов’язане ще й з тим, що комп’ютер та Інтернет поселилися в оселях українців порівняно недавно, а отже й про комп’ютерну залежність як форму емоційної «наркоманії» в Україні починають говорити лише тепер. У світі ж цей термін уперше з’явився ще в 1990 році.

Не комп’ютером єдиним

У багатьох випадках батьки тішаться, що дитина вміє працювати з комп’ютером та користуватися Інтернетом, адже вбачають у цьому можливості для розвитку дитини. Зрештою, обходитися без комп’ютера у наш «до зубів комп’ютеризований» час неможливо. Як знайти «золоту середину»? Головне навчити дитину правильно сприймати комп’ютер: не перетворювати технічний пристрій на найближчого друга та засіб для отримання емоцій. Ази цього закладаються ще у дошкільному віці.

– Малюк має відчувати, що його люблять, тоді він виросте впевненим у собі, і йому буде не потрібна віртуальна чи будь-яка інша альтернативна реальність. Для цього батьки повинні проводити час з дитиною, бавитися з нею, спілкуватися. Натомість сьогодні дорослі, щоб чимось зайняти маленьких дітей, часто самі вмикають їм комп’ютерні ігри… Окрім того, дуже важливим є батьківський приклад. Якщо тато сам бавиться ввечері за комп’ютером, то які претензії може висувати до дитини?! – застерігає Мар’яна Нартікова.

Найкращий засіб від неприємностей – це довірливе спілкування батьків із дітьми. Статистика свідчить, що у переважній більшості комп’ютероманами стають діти, в яких спілкування з батьками зводиться до 15-20 хвилин на день. Потрібно чітко лімітувати час роботи дитини за комп’ютером. 12-річний школяр може перебувати за комп’ютером не більше 20 хвилин на день. Після 12-ти років – не більше двох годин (з обов’язковими перервами). Доступ до Інтернету – лише з дозволу батьків (заблокувати вільний вхід у мережу просто). Цікавтесь, у які ігри і скільки часу бавиться підліток, на які сайти заходить.

Слід привчити дитину, що комп’ютер – лише один із безлічі способів проведення часу. Причому, найкраще це вдається зробити власним прикладом, урізноманітнивши спільні заняття та інтереси. Дитина повинна мати свої обов’язки, лише так можна виробити почуття відповідальності. А зацікавлення комп’ютером підлітка можна перетворити на професійну роботу з ним. Діти, які звикли професійно працювати за комп’ютером: обробляти фотографії, створювати графіку, програмувати, – дуже рідко «підсідають» на ігри, бо для них комп’ютер стає лише засобом для роботи.

Якщо батьки вважають, що дитина надто захопилася комп’ютером, потрібно одразу ж обумовити графік роботи. Якщо ж межі не дотримуються, а захоплення продовжує посилюватися, доречно буде порадитися з психологом. Нерідко батьки сподіваються, що дитина з віком «переросте» свою залежність.

– Хворобу неможливо «перерости», її можна лише вилікувати, – пояснює Мар’яна Нартікова. Шантаж, сварки, докори і погрози тут не допоможуть. Потрібно працювати з фахівцями, причому не лише дитині, а й батькам. – Жоден психіатр самотужки не допоможе узалежненій дитині, бо всі важелі контролю перебувають в руках батьків. Залежність – це сімейна проблема, – продовжує психіатр.

Ірина Гищук
жовтень 2011 року

Симптоми комп’ютерної залежності

Психологічні симптоми:

  • хороший настрій лише під час роботи за комп’ютером
  • втрата контролю над часом, нездатність залишити комп’ютер, «зависання» за комп’ютером уночі
  • відсутність інших інтересів, втрата цікавості до соціального життя, спілкування, власного зовнішнього вигляду
  • замкненість, ігнорування друзів та сім’ї
  • роздратованість, знервованість, агресивність поза комп’ютером
  • використання комп’ютерних термінів у побуті, асоціювання себе з героями ігор

Фізичні симптоми:

  • оніміння та зниження чутливості пальців
  • сухі очі
  • частий головний біль
  • біль у спині
  • відсутність апетиту
  • недотримання гігієни
  • розлади сну

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар