Головна Поради психолога Йдемо до школи! Та чи готові?

Йдемо до школи! Та чи готові?

Йдемо до школи! Та чи готові?

Вступ до школи і перший рік навчання – одні з найважливіших перехідних періодів у житті дитини. Від того, як пройде адаптація, залежить не тільки успішність в школі, але й стан здоров’я дитини. Особливо складним є цей період для шестирічок. Адже у цьому віці діти переживають ще й вікову кризу, що за складністю не поступається підлітковій. Чи готова вже ваша дитина до шкільного життя?

Результати досліджень свідчать про те, що 32% першокласників протягом навчального року мають зриви адаптації у вигляді нейровегетативних, психоневрологічних розладів. Спостерігаються загострення різноманітних хронічних процесів. Сьогодні серед учнів перших класів здоровими вважаються не більше 12% дітей, різноманітні функціональні розлади мають біля 50% школярів, хронічні захворювання – 38%.

Спираючись на власні спостереження, змушена констатувати, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні психофізіологічні особливості важко звикають до нових умов, не можуть подолати труднощів навчальної програми та шкільного режиму. Саме з цих дітей, зазвичай, формуються «двійочники». І усе через те, що традиційна система освіти не спроможна запропонувати їм особливий підхід.

Оцініть вміння дитини

Сучасна система освіти побудована таким чином, що дитина, яка йде до школи, має бути зрілою в фізіологічному, емоційному та соціальному плані. Вона повинна досягнути певного рівня інтелектуального та емоційно-вольового розвитку; мати певний запас знань про навколишній світ; оперувати низкою добре сформованих у свідомості понять. Дитина повинна вміти: мислити, узагальнювати і розрізняти предмети та явища зовнішнього світу, мінімально планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. А це не можливо у 6-річному віці.

Важливим є позитивне ставлення до навчання, здатність коректувати свою поведінку, проявляти вольові зусилля для виконання поставлених завдань. Не менш важливими є навики мовного спілкування, розвинута тонка моторика, та зорово-рухова координація. Тому поняття готовності дитини до школи – це багатогранний комплекс навичок та умінь, який охоплює всі сфери життя.

Психологічні якості першачків:

  • наглядно-образне мислення – служить основою для повноцінного розвитку логічного мислення та оволодіння учбовим матеріалом
  • цілеспрямованість діяльності – вміння зосередитись, незважання на відволікаючі фактори
  • орієнтування на вказівки вчителя – здатність уважно слухати та точно виконати настанови вчителя.

 

Яка півкуля головного мозку «рулить»?

Індивідуальна спроможність дитини до сприйняття інформації, запам’ятовування, мислення та прояв емоцій залежить від домінування півкуль головного мозку. Якщо домінує ліва півкуля, тоді дитини пізнає світ за мовно-логічними принципами, вона є схильною до абстрагування та узагальнення. Якщо домінує права півкуля, дитина мислить конкретно-образно та має добре розвинуту уяву.

У маленьких дітей права півкуля працює інтенсивніше. Це означає, що для них характерними є емоційність, невміння керувати своєю поведінкою та слабка цілеспрямованість. З наростанням активності лівої півкулі головного мозку з’являється здатність оперувати складними поняттями, розвиваються абстрактне мислення, вміння писати та рахувати. Суттєві зміни в даному процесі відбуваються, власне, між 6-7 роками життя.

Сучасна шкільна програма вимагає достатньої активності саме лівої півкулі мозку. Що буде, коли на дитину, в якої домінує права півкуля мозку, почати тиснути раннім навчанням і дисципліною? Перенапруження ще недозрілої лівої півкулі. Як наслідок, дитина втомлюється, не може засвоїти граматику, письмо, читання, їй не піддається табличка множення.

Особливо небезпечно це для дітей, які мали затримку розвитку мовлення або порушену вимову, що вказує на домінування у них правої («немовної») півкулі. Передчасні шкільні вимоги можуть викликати у таких дітей затинання та невроз, підвищену втому, забудькуватість та невміння зосередитися. Таких дітей не можна жорстко контролювати та вимагати виконувати все без помилок. Натомість, щоби допомогти, треба зменшити перенавантаження лівої півкулі та емоційно активізувати роботу правої.

Не форсувати, щоб не помилитися

Часто при виникненні у дітей невротичних розладів батьки та педагоги розцінюють їх, як відсутність сили волі у дитини, і підвищують моральні вимоги. Тоді дитина перестає засвоювати не тільки вимоги, але й всю знакову інформацію: «не чує», «не бачить» і постійно втомлюється. Вчителі, які спираються на інші методи: наочність, образність, емоційність, – досягають кращих результатів у навчанні дітей.

Під тиском постійних вимог й контролю, у дітей молодших класів часто з’являється страх зробити помилку. Слідом за ним приходить невпевненість у собі, загострене почуття обов’язку, відповідальності, які часто підсилюють соціально орієнтовані батьки. Перевтомлена ліва півкуля дитини не спроможна раціонально осмислити страхи й тривоги, які генерує перезбуджена права півкуля. В результаті у дитини зникають безпосередність почуттів, здатність швидко орієнтуватись у ситуації, творчість, а замість емоцій з’являється їх сурогат – сумніви, неспокій, тривожна задумливість.

Період адаптації дитини до нових, шкільних, умов може тривати досить довго (від місяця до року). Для того, щоб дитина адаптувалась до школи і її навчання було успішним, батькам та педагогам потрібно брати до уваги стан здоров’я дитини, індивідуальні характеристики її організму, особливості розвитку, результати психолого-фізіологічного обстеження.

Найкраще, щоб перед школою дитина щонайменше протягом року відвідувала дитячий садок. Це допоможе їй краще підготуватися до школи.

Мар’яна Нартікова, дитячий лікар-психіатр і психотерапевт, завідувач Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування
березень 2013 року

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар