Головна Поради психолога Бійка між дітьми: дати відсіч чи втекти?

Бійка між дітьми: дати відсіч чи втекти?

Бійка між дітьми: дати здачу чи втекти?

Мати 5-річного Руслана в дитсадку застала сина в сльозах. Він розповів, що Олексійко несподівано підбіг і щосили його штовхнув. Він упав і сильно вдарився об батарею. Удома батько, вислухавши цю історію, сказав синові: «Наступного разу, коли Олексійко тебе штовхатиме, ти ось так склади кулак і вдар його між очі». Син спершу погодився. Але десь за годину підійшов до батька і сказав: «Тату, а що буде, коли я зламаю Олексійкові носа?» Батька така нерішучість сина розізлила: «Раз ти переживаєш за когось, то не жалійся, що тебе штовхають чи б’ють».

Ситуації, коли діти зчиняють бійки в пісочниці, садочку, згодом у школі, виникають доволі часто. А що насправді у таких випадках порадити сину: дати здачу чи відійти у бік і надалі уникати кривдника? Чи варто змалку вчити хлопчика відстоювати свої інтереси за допомогою кулака? Щоб зрозуміти психологію забіяк і виробити стиль поведінки сина чи доньки, «Мамин клуб» звернувся за консультацією до президента Асоціації практикуючих психологів Львівщини Ігоря Корнієнка.

Ігоре Олексійовичу, чому діти так часто зчиняють бійки?

– Передусім, треба зрозуміти, що у житті дитини нічого не буває без причини. Можливо, вона невидима, але вона неодмінно є. Причин, які змушують маленького хлопчика конфліктувати, може бути багато. До прикладу, неусвідомлені дитячі ревнощі. У садочку його сусіда по столику вихователька похвалила, а його ні. Значить сусід кращий, а він з цим не погоджується.

Нерідко хлопчики, особливо одинаки, зчиняють бійки, щоб привернути до себе увагу. Вдома вони у центрі уваги, всі члени сім’ї крутяться навколо них. А в садку, коли у групі 20-25 дітей, вихователь свою увагу розподіляє між усіма. Тож вони змушують звернути на себе увагу.

Інколи бійки можуть бути протестом дитини проти чогось: їй не зовсім комфортно у садочку чи класі, або виникло непорозуміння з вихователем. У деяких сім’ях батьки розв’язують конфлікти за допомогою кулаків. Син це бачить і вважає, що така поведінка є нормальною.

Є ще одна причина, чисто біологічна, яка закладена у наших генах – довести, хто сильніший.

Тож після конфлікту не варто відразу карати маленького забіяку, а спробувати зрозуміти, що штовхнуло його саме на такий крок і усунути причини, які змушують його так діяти.

А як бути тим, кого кривдять: вчити давати відсіч чи тікати?

– Як на мене, дитина повинна змалку вчитися відстоювати себе і свою територію (це може бути ліжечко в дитсадку, парта у школі, робоче місце, сім’я тощо). Можливо, це не дуже педагогічно, але інколи треба дати здачу. Боротьба за місце під сонцем починається вже у дитячому віці. Батьки повинні вчити сина вирішувати конфлікти, суперечки мирно. Коли ж всі дипломатичні аргументи використано, а ситуація не змінилася, тоді вже доведеться застосувати силу. Хлопчик повинен вміти постояти за себе. Але навчаючи його захищатися, батьки повинні переконати ніколи не розпочинати бійку першим. Ляпас, удар кулаком – це крайній захід, коли вже іншого виходу нема.

Та коли батьки обрали такий метод поведінки сина, то мусять бути послідовними. Якщо раптом вихователька в садку чи вчителька у школі поскаржаться, що син бився з іншим хлопцем, то не варто його за це карати. Може, це був саме той крайній вихід, коли інші методи не дозволяли погасити конфлікт.

Кажуть, коли дитина пасивна змалку, не вміє відстояти себе, жаліється, ховається за інших, то це може завадити їй і в дорослому житті. Чи так є насправді?

– Безумовно, такий стиль поведінки у майбутньому, коли дитина стане дорослою, може викликати ще більше проблем. Адже життя – це суцільна боротьба: за кращі знання у школі (конкурси, олімпіади), тестування при вступі до вишів, боротьба за професійні навички, робоче місце, сім’ю тощо. Якщо сина чи доньку змалку привчають до пасивності, вони уникають вирішення проблем чи їх від них відгороджують батьки, то діти такий тип поведінки можуть обрати і в майбутньому, коли стануть дорослими. Вони не зможуть долати труднощі, розв’язувати проблеми, добиватися кращої посади, а будуть просто плисти за течією. Тому кожна дитина і людина повинна вміти відстоювати свої інтереси і свою територію.

Нині доволі часто до бійок вдаються і дівчата. А як бути з ними?

– Для дівчат, за їхньою природою, бійка не повинна бути характерною, бо ми ж не виховуємо жінок-воїнів. Якщо забіяки зустрічаються серед дівчат, то з ними батькам треба працювати. По-перше, пояснювати, що така поведінка для дівчинки є не допустимою. По-друге, наочно показати, що вони не схвалюють поведінки доньки і не стають на її бік. Скажімо, одна дівчинка в пісочниці побила іншу чи жбурнула їй в очі пісок. Мати маленької забіяки повинна максимум уваги приділити скривдженій дитині, пожаліти її, чимось зацікавити, а свою на якийсь час залишити без уваги. Діти є різні й методи впливу на них також різні. Одним досить, коли мати і батько пояснять, що так робити не можна. Інших доведеться покарати, залишивши їх, до прикладу, без улюблених ласощів чи ігор: не купувати цукерок, не вмикати мультиків чи просто залишити в кімнаті і якийсь час з кривдницею не розмовляти, не звертати увагу на її сльози, крики. При цьому дитина повинна усвідомлювати, що це вона покарана за негарну поведінку. Є діти, яким і по дупі не завадить злегка дати, бо інші методи на них не мають впливу.

Інтерв’ю Лесі Баландюх
жовтень 2011 року

Вустами батьків

Олеся, 34 роки, мама 8-річного Ігора
Я з дитинства вчила малого «давати здачу», навіть коли бачила дитячі стусани від інших дітей, то не бігла захищати свою дитину, а зверталася до нього особисто і казала: «А ти дай здачу!». Звичайно, це було по-дитячому, і ніхто не страждав. Але малий бачив, що я на його боці, та і діти, отримавши відсіч зі згоди мами, вже другий раз обережніше ставилися до малого.

Віра, 27 років, мама 3-річної Іринки
А ми з тими бійками дитячими мали цілу проблему! Дитина постійно била інших дітей. Щось не так, як їй хотілося – в чоло летіли іграшки, ложки, тарілки, все, що попадало під руку. Ми спочатку її за це сварили. Потім почали давати ляпаса по дупці. Потім інших дітей вчили «дати Іринці здачу». Але, коли вона стала старшою, почала розуміти, що з нею не хочуть бавитися, поступово і сама перестала битися.

Роман, 33 роки, тато 8-річного Павла
Хлопець мусить уміти постояти за себе. І навчитися того має в дитинстві. Я сам вчив сина, як правильно скласти кулак, щоб удар був правильним і вірним. І боксерську грушу купив. Нехай вчиться боксувати. Хлопець не повинен рости «хлюпиком».

Оксана, 30 років, мама 13-річного Максима
У сучасному світі, коли є купа різної зброї, вчити дитину постояти за себе – марна справа. Це тільки розвиває агресію. Я вважаю, що дитина має займатися спортом, який зміцнить її тіло, зробить сильною та впевненою в собі. І друзі у неї будуть серед спортсменів. А якщо оточення буде нормальним, то і ризик потрапити в ситуацію з бійками буде меншим.

Володимир, 28 років, тато 4-річної Оксани
Дівчині, більше ніж хлопцеві, треба вміти постояти за себе. У наш час таке твориться по школах – жах, і ніхто не допоможе: ні вчителька, ні однокласники. І рішення їй доведеться приймати самостійно. Обов’язково віддам дитину на карате, як підросте. Спорт, то нехай з користю.

Андрій, 35 років, тато 10-річного Івана
Кожна дитина – хлопець чи дівчина – повинні вміти «розрулювати» конфлікт! На теперішній час уміння дипломатичної поведінки є набагато важливішим за вміння битися. Треба дитину вчити стримувати емоції і шукати правильне рішення, а не лізти в бійку. Звісно, є хулігани, які спеціально провокують…А може просто звернутися по допомогу? Цього треба вчити дітей!

Ірина, 34 роки, мама 4-річної Зоряни
Для чого дівчині махати кулаками? Це – хлопчача робота, бути захисником, сильним плечем. Якщо ми будемо дівчину вчити «дати відсіч кулаком», то що має робити хлопчик, майбутній чоловік і батько? Я свою дитину вчу так: «Якщо тебе хтось ображає, ти відразу плач, ця поведінка властива для дівчинки, і хлопець поруч відчує, що збоку дівчина – ніжна й беззахисна.

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар