Головна Моя сім'я Заміж на своїх умовах, або Розподіл ролей у подружжі

Заміж на своїх умовах, або Розподіл ролей у подружжі

0 2464

Хто заробляє гроші, а хто миє посуд? Хто виносить сміття, а хто відводить дітей до школи? Хто переставляє меблі, а хто готує вечерю? Відповіді на, здавалось би, буденні й очевидні питання знаходять шляхом постійних суперечок, а «запорукою» таких пошуків неодмінно є витрачені нерви і неприємні наслідки для сімейного союзу.

Багато соціологічних досліджень, навіть найпростіших, докопуються до кореня сімейних конфліктів. Адже і та й інша сторони вступали в шлюб, керуючись певними очікуваннями і уявленнями про вирішення найрізноманітніших питань. Проте ці уявлення з самого початку не збігалися. Чоловік впевнений, що його функція – виключно матеріальне забезпечення сім’ї, а від всього іншого можна дистанціюватися. Його супутниця вважає інакше і всіляко намагається залучити чоловіка до ведення домашнього господарства. Вихід простий: про усі важливі питання слід домовлятися ще до походу в РАГС, інакше розчарувань не уникнути.

Я роблю те, а ти – це

Прийнято вважати, що процес розподілу ролей в сім’ї розпочинається ще в період залицяння та зустрічання. Активно цей процес продовжується під час вступу в шлюб. Із самого початку партнерам варто узгодити свої уявлення про сімейний союз. Треба визначитися, наскільки збігаються ваші погляди на сім’ю та її розвиток і загалом на очікування від шлюбу. Поміж тим, дайте собі відповідь на питання: чи можете ви приймати вашу половинку такою, як вона є, не намагаючись нічого переробити? Чи спроможні ви з повагою ставитися до її поглядів, звичок, захоплень? Адже від цього теж залежатиме ваша лояльність один до одного в подружньому житті.

Конфлікти у парах, які починають вибудовувати спільний побут, викликані і потребою у перегляді традиційних жіночих та чоловічих ролей. Чоловіки частіше схильні до традиційного типу сімейних відносин у побуті (умовно кажучи, дружина виконує більший обсяг домашніх робіт, а якщо чоловік їй допомагає, то тільки виконуючи суто «чоловічу роботу»). Жінки є прихильницями егалітарного типу розподілу ролей в сім’ї, при якому сімейні обов’язки діляться порівну між чоловіком та дружиною або розподіляються залежно від ситуації, що склалася: основну частину домашніх справ бере на себе той член сім’ї, у якого більше вільного часу.

Більш популярними стають партнерські ролі у подружжі, які однаково потребують від обох економічного вкладу відповідно до заробітку, спільної відповідальності за дітей, участі в домашній роботі тощо. Усе відбувається за «згодою обох сторін» – а це головне. Адже, наприклад, коли чоловік, зрозумівши, що дружина не хоче бути домогосподаркою, а прагне розвитку і побудови кар’єри, робить все, аби їй перешкодити (навіть пообіцявши «золоті гори» до кінця життя), то врешті-решт такий конфлікт призведе до «летальних» наслідків шлюбу. Або навпаки – дружина весь час намагається вкласти чоловіка у «прокрустове ложе», підганяючи його під рамки свого вимріяного образу або ж того, який нав’язало їй суспільство.

Ключ і замок

Важливо усвідомлювати, що чоловічі й жіночі ролі різні за функціями, але однакові за значимістю. Генрі А. Боумен у своїй книзі «Шлюб у сучасному суспільстві» порівнює партнерство в шлюбі з такими образами, як ключ та замок, сполучені разом у функціональній єдності. Він пише: «Разом вони можуть здійснити те, що жоден із них окремо зробити не в змозі. Кожен із партнерів унікальний, але ніхто окремо взятий не є таким. Їхні ролі не можна назвати ідентичними чи взаємозамінними. Ніхто з них не перевершує іншого, оскільки обоє – необхідні. Кожного треба судити відповідно до його функцій, оскільки вони доповнюють один одного». Додати сюди взаємопідтримку і стимулювання один одного у будь-якій ситуації – і вийде справжня ідилія.

Найбільший успіх в сімейному житті супроводжує людей тоді, коли чоловік і дружина віддано та правильно виконують свої ролі. З іншого боку, найбільші проблеми виникають тоді, коли хто-небудь із них не хоче чи не може виконати свою роль, береться за виконання чужих функцій чи проявляє надто велику стурбованість щодо виконання чи невиконання ролі іншого.

І, звісно, не варто забувати про власну територію, так званий особистий простір. І не лише свій, а й партнера. Це певна психологічна дистанція, яка допомагає подивитися на ймовірні проблеми збоку, зануритися у власний світ і почерпнути звідти енергії для подальшого успішного вибудовування стосунків.

Уляна Криницька-Березюк, психотерапевт Медичного центру «MedicoverIntersonoGroup»

Створення сім’ї – відповідальний крок, а щасливе й гармонійне життя – нелегка праця, що вимагає чималого взаємного розуміння, поваги, відповідальності, крім глибоких і справжніх почуттів любові та пристрасті.

Кожен із партнерів, вступаючи в шлюб, вже приходить із певним життєвим досвідом. Найчастіше ми створюємо сім’ю вже сформованими особистостями і часто важко піддаємося «перевихованню». Хтось – природжений лідер, а хтось – природжений виконавець і у кожного є своя зона відповідальності.

Однією із важливих характеристик сучасної сім’ї є її рольова структура, яка відображає, які обов’язки в сім’ї належать кожному із партнерів, наскільки жорстко вони пов’язані зі статтю (чоловік/жінка), якою мірою визначаються волею і бажання, а якою – традиціями і іншими зовнішніми факторами. Залежно від розподілу ролей в сім’ї між чоловіком і жінкою розрізняють декілька типів сімей.

Традиційна сім’я – пасивна роль жінки. Вона відіграє роль матері і господині, чоловік, здебільшого, відповідальний за матеріальне забезпечення і сексуальні стосунки.

Нетрадиційна сім’я – в якій виключно право на домашню роботу закріплено за жінкою, хоча зберігаються традиційні установки на лідерство чоловіка.

Елітарна сім’я – це сім’я рівних. В цьому випадку розподіл сімейних ролей передбачає рівноправність чоловіка та жінки, як в прийнятті рішень, так і в плані виховання дітей. Вони обоє однаковою мірою можуть бути лідерами.

Потрібно відразу сказати, що не можна однозначно вважати, що елітарна сім’я – це «добре», а традиційна – «погано», оскільки кожен даний тип відносин характерний для певного суспільства, певної соціальної групи. І мусимо пам’ятати, що правила рольової поведінки і рольових відносин в сім’ї встановлюються в процесі життєдіяльності родини і в тісній взаємодії та у спілкуванні членів сім’ї.

Сімейні ролі повинні створювати систему, яка б могла задовольнити психологічні потреби кожного. Структура сімейних ролей непостійна в ході циклу розвитку сім’ї. В ній проходять значні зміни в плані традиційності – елітарності розподілу ролей між партнерами, і як показують дослідження, якщо деякий зсув у бік більш традиційних стосунків сприяє більшому комфорту в шлюбі на певних етапах (наприклад, народження дитини), то в інші періоди більшому задоволенню в шлюбі сприяє, навпаки, елітарність у подружніх стосунках.

Змінам в рольовій структурі сім’ї сприяють також і інші події в житті партнерів: переїзд на нове місце проживання, перехід на нову роботу одного із партнерів та інше. Але ці зміни найчастіше є незначними і поступовими.

Якщо раніше більшість сімейних ролей були пов’язані зі статтю, то в останні роки ця закономірність змінюється. Основою цього є не соціальні норми й стереотипи, а інтереси та уподобання партнерів.

Ми не можемо забувати і про конфлікти. Причому, сам конфлікт перестав розглядатися однозначно, як суто негативне явище. Все більше почали говорити, що конфлікт має і позитивне значення в житті сім’ї. Що таке конфлікт? Конфлікт – це обов’язковий компонент сімейного життя, не залежно від того наскільки щасливими у шлюбі є партнери. Характер конфлікту визначається також стадією сімейного циклу подружньої пари. В молодих парах найчастіше виникають конфлікти, пов’язані зі стилем поведінки одного з партнерів, вибором відпочинку та інші. З появою дітей найчастіше сварки виникають щодо особливостей виховання, а також розподілу грошей.

На подружні конфлікти впливають і особистісні характеристики партнерів. Ніхто нікого не змушує до укладання шлюбу, але кожен повинен підкоритися законам шлюбу. Дослідження показують, що найбільш конфліктними є м’які, витончені, жіночні чоловіки. Серед жінок, менш конфліктними є ті, які наділені багатою фантазією, творчим складом розуму. Важливою рисою конфліктних пар є відсутність у них спільних поглядів, протиріччя в розумінні внутрішньосімейних та загальнолюдських проблем. Ми хочемо приймати партнера таким, як він є, і водночас кажемо йому: «Ти мусиш змінитися». Пам’ятаймо, що шлюб – це партнерство! Важливо поважати інтереси та наміри партнера і позбутися ілюзії «перевиховати». Почнімо із себе! Людина, яка змінює щось в собі, змінює і ставлення інших до себе.

Юлія Тунік-Чорна, журнал Медичного центру «IntersonoMedicoverGroup» «Твій MEDICOVER», №2-2014medicover2

 

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар