Головна Мамині розумники Вундеркінди з пелюшок

Вундеркінди з пелюшок

Вундеркінди з пелюшок

Багатьом школярикам наука дається нелегко: в одних труднощі з математикою, в інших з читанням чи іноземними мовами. Зовсім інші проблеми у дітей, які навчаються за авторською методикою учителя з багаторічним педагогічним досвідом Олени Сомиш – їм нудно на уроках, тому й «перестрибують» класи: відразу йдуть у другий чи з другого «стрибають» у четвертий…

Олена Григорівна твердить, що кожна здорова дитина може легко, а головне, з цікавістю, навчитися рахувати, читати рідною та іноземною мовами, якщо з нею займатися з раннього дитинства.

Здатність навчатися є обернено пропорційною до віку

Дитина до двох років засвоює мову. До цього віку батьки вчать малюка: ось ложка, горнятко, книжечка, лялька. У два роки дитина розуміє такі дії: одягайся, пішли, вставай тощо.

– А якщо змалечку казати дитині слова: додай, відніми, поділи, помнож, – вона буде розуміти батьків і математику вже у 3-4 роки, – каже Олена Григорівна. – І такі заняття зовсім не вимагають додаткового часу (якого батькам завше бракує). Навчання триває під час звичного спілкування з дитиною, його лише слід організувати.

І Олена Григорівна наводить приклад. Дитина сідає їсти, мама, розставляючи тарілки, говорить вголос: одна тарілка, ось ще одна, буде дві тарілки. У сина наразі порожня тарілка. Скільки на тарілці каші? Нуль. А тепер покладемо одну ложку каші, додамо ще одну, і ще. І вже буде три. А тепер давай віднімати. Ти з’їв одну ложку. Молодець! Скільки ще лишилося? Дві. Тепер ще одну відніми.

Точнісінько так можна організувати навчання, витягуючи чи складаючи іграшки з/в коробку, ставлячи на місце тапочки, кладучи яблука чи цукерки на тарілку тощо.

– Головне, аби дитина зрозуміла, що додавати – це складати докупи. Віднімати – це забирати і побачити, скільки залишилося. Помножити – це взяти і подивитися, скільки взяв. Поділити – це роздати, – каже педагог. – Якщо дитина це схопить, то з математикою у неї буде значно менше проблем.

Отож, навчати дитину потрібно змалечку. Американський лікар Глен Доман казав: «Здатність навчатися є обернено пропорційною до віку». Так, у 3 роки відбувається перший інтелектуальний спад, у 5-6 років – другий. Кожен із батьків, мабуть, може навести приклад, коли намагався щось пояснити, скажімо, 6-річному синові, а 4-річний, що стояв поруч, давав відповідь швидше. Чим менша дитина, тим легше вона засвоює нові знання. За цією методикою діти у 5-6 років не тільки спокійно додають, віднімають, множать і ділять, а й добувають квадратний корінь, підносять число до степеня, розуміють, що таке синус й косинус тощо.

– Нещодавно приходив до мене мій колишній учень, який вчить свого сина-першокласника за моєю методикою, – розповідає Олена Григорівна. – І каже: «У нас горе з розуму». Учителька на уроці сказала, що від меншого числа ніколи не можна відняти більше. Син промовчав. А на перерві посперечався з однокласниками, що можна. «Треба заходити під нуль», – доводив хлопець, але однолітки його не зрозуміли, тож заробив синця.

Аби діти легше усвідомили, як від меншого відняти більше, Олена Григорівна придумала спеціальну гру (за її методикою діти все вивчають під час ігор, слухаючи цікаві історії, казки, пригоди). На руці, скажімо, лежить два олівці, від яких треба відняти п’ять. Два забрали, а де взяти решту? Вони лежать під рукою, тобто, під нулем. А коли температура падає нижче нуля, то дуже холодно, туди йдуть неохоче, їх заганяють палкою – «мінусом». Отже, щоб від 2-ох відняти 5, треба йти під нуль. Тобто, результат буде з «палкою» мінус.

90 слів на хвилину в 6 років

Олена Григорівна розробила свою методику вивчення букв української, російської і англійської мов. Утім, за її методикою можна вивчати легко будь-яку мову. Головне – знайти правильну асоціацію. От, скажімо, у садках дітей вчать абетку і кажуть: «А – автобус»:

– Але буква А зовсім не схожа на автобус, – заперечує педагог. – Вона має гострий вершечок, який може вколоти, а якщо вколишся, то закричиш: «А-а-а». Буква Р схожа на руку із зігнутим вбік кулаком. Ф – на надуті щоки. П – на поличку, бо на неї можна щось поставити і т. д.

Але більші труднощі виникають, коли вчиш малюків складати букви у склади. Але і тут є вихід. Слова слід вимовляти звуками: к-а-ш-а, д-у-б, м-о-л-о-к-о тощо. І це також слід робити не в додатковий час, а за обідом, на прогулянці, під час спілкування тощо.

– Цю методику я перевірила на своїй доньці, – каже Олена Григорівна. – Результат? Вона почала читати у 2 роки і 3 місяці. У 6 років у неї була швидкість читання 90 слів на хвилину і поки я готувала вечерю, вона вголос читала «Майстра і Маргариту».

Звісно, напрошується запитання: навіщо мордувати малу дитину у 6 років такими творами або вчити її здобувати корінь, який вивчають у старших класах?

– Хто вам сказав, що при такому навчанні дитина мучиться? – заперечила Олена Григорівна. – Я не «витягую» дитину до тих знань, а просто перекладаю ті знання на її мову, яку вона розуміє і сприймає. Дійсно, такій дитині в класі буде нудно, бо вона значно випереджатиме ровесників знаннями. Але навіщо заганяти всіх дітей під шкільний стандарт? Нам хіба не потрібні розумні діти?

Інвестори, зголосіться!

Свою методику раннього розвитку дітей Олена Григорівна виклала у книжці «Ученье без мученья». Вона вийшла у 2008 році і дуже швидко розійшлася. Виходу цієї книжки посприяв відомий не лише в Україні, а й у всьому світі лікар Володимир Козявкін. Пізніше інший меценат – львівський бізнесмен Петро Писарчук – дав гроші на переклад цього підручника українською мовою. Але далі справа не пішла і книжка вже кілька років лежить у видавництві, чекаючи на інвестора.

До Олени Сомиш приходили чиновники з обласного управління освіти. Слухали, захоплювалися знаннями й швидкістю сприйняття матеріалу учнями, але розводили руками: аби взяти на озброєння цю методику, слід повністю змінити шкільну навчальну програму. А на це ніхто не піде. Їм легше працювати по-старому.

Олександра Баландюх
жовтень 2013 року

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар