Головна Мамині розумники Педагогіка Монтессорі: за і проти

Педагогіка Монтессорі: за і проти

Педагогіка Монтессорі: за і проти

Методика раннього розвитку дитини Монтессорі вже відсвяткувала своє сторіччя. На її засадах працює значна частина садочків багатьох розвинутих країн світу. Тим не менше в Україні про неї заговорили недавно…

Мета педагогіки італійської лікарки Марії Монтессорі – виховати не вундеркінда, а самостійну особистість, яка має власну думку та вміє приймати рішення.

Марія Монтессорі (1870-1952) – італійський педагог, науковець, філософ. Вона стала першою в історії Італії жінкою-лікарем і отримала ступінь доктора медичних наук. Пізніше закінчила факультет психології та філософії. Свою лікарську практику Марія Монтессорі почала у психіатричній лікарні Римського університету. А вже за рік її призначили директором школи для дітей із затримкою розумового розвитку. Під її керівництвом чимало цих дітей навчилися читати й писати настільки добре, що успішно склали публічний іспит разом із дітьми із загальних шкіл. Після цього Марія Монтессорі почала застосовувати свій метод у вихованні звичайних дітей і в 1906 році відкрила перший «Монтессорі-сад». Її перша книга була перекладена на 20 мов. А педагогіка Монтессорі отримала світове визнання. У 1929 році в Нідерландах була заснована Міжнародна Монтессорі-організація, яка діє й досі.

Допоможи зробити самому

Головна ідея Монтессорі полягає в тому, щоб спонукати дитину до самонавчання та саморозвитку. Дорослому ж відводиться роль розумного спостерігача, завдання якого – зрозуміти, що цікавить дитину зараз, і в потрібний момент створити їй умови для занять, тактовно підказати, як працювати з тим, що її зацікавило. «Навчання – це не те, що дає вчитель учневі, а природний процес, який стихійно розвивається в людині… Лише індивідуальна діяльність стимулює і здійснює розвиток дитини», – говорила Марія Монтессорі.

Замість звичних для нас навчальних програм італійка придумала спеціальне середовище, поділене на п’ять тематичних зон: зона практичного життя, сенсорики, математики, зона розвитку мови та космічного розвитку (знання про довкілля). У кожній з них дитина, замість традиційних іграшок, бавиться запропонованим набором розвиваючих матеріалів. Малюк сам обирає чим, коли, де, як і скільки йому займатися – він робить те, що йому цікаво, а отже – навчається із задоволенням.

Педагогіка Монтессорі заперечує такі способи управління дитиною як покарання, змагання чи порівняння з іншими дітьми. Водночас робиться наголос на розумному балансі між свободою і дисципліною. Дитина має дотримуватися певних правил: не можна заважати іншим дітям, розкидати матеріал, після заняття обов’язково треба покласти все на місце, прибрати за собою тощо.

Ще однією особливістю методу Монтессорі є те, що в групах навчаються діти різного віку. Прихильники педагогіки Монтессорі стверджують, що в таких групах діти менше конфліктують. Адже очевидно, що лідирують старші діти, які опікуються та допомагають молодшим. Користь обопільна: менші вчаться в старших, старші розвивають вміння турбуватися про слабших. Натомість різновіковий колектив Монтессорі допомагає дитині опанувати найскладнішу із наук – вміння бути одночасно особистістю і частиною колективу.

Вбираюче мислення

Сучасна наука стверджує, що протягом першого року життя мозок малюка розвинений на 60%, а вже до 3 років – на 80%, тобто всі основи світосприйняття закладаються у наймолодшому віці. Сто років тому Марія Монтессорі визначила визначальні періоди у процесі розвитку дитини:

  • розвиток мови – від 0 до 6 років,
  • сприйняття порядку – від 0 до 3 років,
  • сенсорний розвиток – від 0 до 5,5 років,
  • сприйняття маленьких предметів – від 1,5 до 2,5 років,
  • розвиток рухів – від 1 до 4 років,
  • розвиток соціальних навичок – від 2,5 до 6 років.

Ґрунтуючись на цих періодах педагог і розробила свою методику. Італійка казала, що дитина має «вбираюче» мислення, і ті чи інші образи «вбирає» залежно від періоду розвитку. Тож у 10 місяців дитина може гортати книжку з малюнками, в 1 рік – складати пірамідки, в 1,5 – виказує інтерес до маленьких предметів (мозаїки, конструкторів, кубиків), в 2,5-2,7 – починає ліпити з пластиліну тощо. Головне – вчасно створити дитині умови та дати їй можливість займатися тим, що є актуальним для неї саме в цей період її розвитку. Якщо ж батьки, до прикладу, у певний період не привчать малюка до того, що кожна річ має своє місце, то у подальшому вони можуть вже не витрачати на це час та нерви – шанс втрачено. Звуки, кольори, запахи, смаки – усі фарби довколишнього життя діти вбирають в себе лише до 6 років. Яким покажуть їм світ до цього віку – таким вони сприйматимуть його і надалі.

Критика

Як і кожна ідея, педагогіка Монтессорі у цілому світі має не лише своїх прихильників, але й критиків. Чи не найвагомішим аргументом останніх є те, що метод приділяє надто мало уваги творчим здібностям дитини. Адже всі навчальні матеріали мають чітко визначений спосіб застосування.

Окрім того, методика Монтессорі заперечує доцільність казок, замість яких пропонує малюкам правдиві історії про довкілля. А рольові ігри та звичайні іграшки, за допомогою яких у дитини розвивається образне мислення та фантазія, вважаються беззмістовними.

Ще один суттєвий момент – методика передбачає роботу з дітьми максимум до 10 років. Найчастіше її застосовують у дитячих садочках, значно рідше – в молодшій школі, потім діти потрапляють у звичайне шкільне середовище, яке є чужим та незрозумілим для них.

Батьківський досвід

Вікторія Воробець, мама 3-річного Марка
Уперше про Монтессорі почула від знайомої з Польщі. Почала шукати інформацію, читати. Цей метод настільки захопив мене, що навіть поїхала до Києва на курси адміністраторів Монтессорі-закладів. За тиждень, поки тривали ці курси, моє уявлення про світ та про виховання дітей кардинально змінилося. Зараз намагаюся втілювати принципи методики Монтессорі у вихованні свого сина. Удома створили належне середовище. Щоправда, ми не купували поки що спеціальних матеріалів. Чимало з них можна зробити самим. У кімнаті малого є відкритий стелаж – де чітко по групах лежать книжки, іграшки, матеріали для малювання, ліплення тощо. Зазвичай дитина губиться серед тих куп іграшок, які навалою лежать у дитячих, це розпорошує увагу, і вона не знає за що хапатися. А на відкритих поличках все видно, дитині легко дістати предмет, легко покласти його назад. І я бачу по інших дітях, які приходять до нас у гості, що їм також легко тут зорієнтуватися. Час від часу я кладу на поличку щось нове і забираю те, що нам вже нецікаво. Іграшок не повинно бути багато, і всі – в одному примірнику.
Що найбільше кидається в очі, так це повага, яка є, певно, одним з основних принципів методики: батьків до дитини, дітей між собою, загалом стосунки взаємоповаги, які панують у Монтессорі-середовищі. Скептики кажуть, що така дитина погано соціалізується. Я не згідна. Ми не відвідуємо дитячий садок, але ходимо на заняття з англійської, у дитячий клуб, часто зустрічаємося з друзями. Марко без проблем та із задоволенням спілкується з дітьми під час прогулянок. А щодо того, що дитині рано чи пізно доведеться потрапити до звичайного шкільного середовища, то не думаю, щоб це стане проблемою. Адже до 6 років дитина вже сформується як особистість, і якщо вона буде впевненою в собі, то зможе легко адаптуватися в будь-якому колективі.

Українські реалії

В Україні першу школу з виховання та навчання дітей за методикою Монтессорі відкрили у 1992 році в Києві. Сьогодні в країні можна нарахувати до сотні навчальних закладів, які у своїй роботі в тій чи іншій мірі застосовують методи Монтессорі (є Школа Монтессорі і у Львові). Вони мають різні формати роботи: деякі організовують лише погодинні заняття з дітьми, деякі виконують функцію садочків. Більшість із них пропонують не лише заняття у Монтессорі-середовищі, а й творчі групи та вивчення іноземної мови.

Навчання за Методикою Монтессорі відбуваються на приватній основі, відповідно, виливається батькам у копійчину (в середньому, від 500 грн, до 2000 грн на місяць).

Ще батьки повинні усвідомлювати, що будь-яка методика залежить, у першу чергу, від рівня кваліфікації педагогів. Тож «вивіска» Монтессорі не завжди гарантує дотримання всіх принципів методики та індивідуального підходу до дитини.

Ірина Гищук
березень 2013 року

НЕМАЄ КОМЕНТАРІВ

Залиште коментар